28 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/445/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання незаконною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася зі позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець), у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.12.2019 у виконавчому провадженні №60430218, якою накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 30.01.2020 у відділенні КБ «Приватбанк» отримала копію постанови про арешт коштів боржника від 25.12.2019, якою накладено арешт на грошові кошти, які отримує по народженню сина ОСОБА_2 . Вказує, що боргових зобов'язань перед акціонерним товариством «БАНК ФАВОРИТ» не має. Картковий рахунок у банківській установі позивачем відкрито для отримання одноразової допомоги у зв'язку з народженням дитини. Вказує, що відповідно до п.6 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звертати стягнення на одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини. Позивач зазначає, що оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження не отримувала, а тому оскаржує постанову про арешт коштів боржника від 25.12.2019 у виконавчому провадженні №60430218. Крім того вважає, що вказана постанова винесена із порушенням ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: позивач у Києві не проживає, не перебуває, не зареєстрована, не має ніякого майна. Виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, а тому приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу. За вказаних обставин вважає, що оскаржувана постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника підлягає скасуванню як протиправна.
Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.17).
У поданому до суду відзиві (а.с.21-24, 45-48) відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що оскаржувана постанова прийнята відповідно вимог до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки винесена на підставі статті 56 даного закону. Крім того зазначає, що приватний виконавець оскаржуваною постановою визначив банківським установам, які виконують постанови виконавця, порядок виконання зазначених постанов з урахуванням обмежень, визначених законодавством. У зв'язку з прийняттям АТ КБ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника, у рамках ВП №60430218, картковий рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, стаття 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає види рахунків, що можуть відкриватися банками своїм клієнтам, не містить такого виду рахунків як соціальний.
В судове засідання представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, при цьому від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.71).
Враховуючи вимоги частини дев'ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 28.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф ) Тетяною Леонідівною відкрите виконавче провадження №60430218 за виконавчим написом №636 від 20.09.2019, виданим приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 33349,71 грн (а.с.63).
25.12.2019 приватним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах, зокрема, АТ КБ «Приватбанк» (а.с.68).
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).
Як передбачає стаття 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Водночас відповідно до статті 73 Закону №1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем накладено арешт на рахунок позивача, який використовується для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з народженням дитини, що підтверджується довідкою від 02.03.2020 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що №картки/рахунку НОМЕР_1 є соціальною карткою для виплат (а.с.14).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. не в повній мірі перевірено цільове використання фізичної особою рахунку, на який накладено арешт.
При цьому на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» (https://privatbank.ua/karta-dly-mam) міститься інформація про те, що соціальна картка є безкоштовною карткою для отримання допомоги на дитину.
Згідно зі статтею 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, арешт коштів на рахунку позивача, на який перераховується одноразова грошова допомога у зв'язку з народженням дитини, позбавляє позивача можливості отримувати нараховані кошти, що в свою чергу, позбавляє її дитини необхідних коштів на існування та належне забезпечення її дитини, чим порушує їх права, передбачені Конституцією та Законами України.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що виконавцем було порушено порядок звернення стягнення на кошти боржника, так як були відсутні підстави для накладення арешту на рахунок боржника, на який здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з народженням дитини.
Водночас з оскаржуваної постанови слідує, що виконавець визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, а саме: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
У відзиві на позовну заяву виконавець посилається на норми частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII, згідно з якими не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Разом з тим, суд зазначає, що стаття 52 Закону №1404-VIII регулює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця та не може застосовуватись в даному випадку, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи - підприємця.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено протиправність прийняття приватним виконавцем постанови в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника від 25.12.2019 №60430218 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на даному рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
Водночас не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на те, що стаття 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає види рахунків, що можуть відкриватися банками своїм клієнтам, не містить такого виду рахунків як соціальний, з огляду на таке.
Так, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.7.1.2 даного Закону).
Згідно з пунктом 7.1.4. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
В свою чергу Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» і з метою приведення порядку ведення рахунків клієнтів банків у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України Правління Національного банку України.
Пунктом 69 даної Інструкції вказано, що банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).
Клієнт зобов'язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
Таким чином, посилання відповідача на те, що вказаний рахунок позивача НОМЕР_1 не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом, є безпідставним.
Водночас суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вона не має боргових зобов'язань перед АТ «БАНК ФОРВАРД», оскільки виконавчим написом №636 від 20.09.2019, виданого приватним нотаріусом Незнайко Н.М., запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №99440092 від 27.08.2012, укладеним з ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД» (а.с.53-58).
Крім того, як на підставу протиправності оскаржуваної постанови позивач вказує про порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження.
Однак, суд такі доводи ОСОБА_1 відхиляє, оскільки з матеріалів виконавчого провадження слідує, що у ОСОБА_1 є відкритий рахунок у валюті гривня в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований: м.Київ, вул.Саксаганського, 105, що підтверджується листом представника стягувача (а.с.59).
Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку та власником на цьому рахунку грошових коштів. При цьому грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 справа №905/3542/15.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Разом з тим, суд зауважує, що позивач не оскаржувала в установленому законом порядку постанову про відкриття виконавчого провадження, отже остання є чинною, відтак виконавець в межах відкритого виконавчого провадження зобов'язаний вживати заходів, визначених Законом №1404-VIII, щодо примусового виконання рішення.
Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підставними, з огляду на що адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 25.12.2019 №60430218 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією (а.с.13).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 25.12.2019 про арешт коштів боржника ВП №60430218 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Павелків Тетяни Леонідівни (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій