Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/204/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (64703, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Центральна, буд. 63)
про стягнення 27320,13 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Шевченко О.О., договір про надання правової допомоги №ЮП-204
від 23.04.2020
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" про стягнення 27320,13 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 18821,00 грн., пеня у розмірі 1929,53 грн., штраф у розмірі 3079,80 грн., та 3489,80 грн. процентів річних. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором поставки №АП-19-4868 від 10.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та розгляд справи по суті призначено на 04.03.2020 о 12:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 заяву відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи по суті відкладено на 24.03.2020 об 11:15.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2020 відкладено розгляд справи по суті без визначення дати та часу наступного судового засідання. При цьому вказано, що про дату та час наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2020 розгляд справи по суті призначено на 16.04.2020 об 11:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 розгляд справи по суті відкладено на 24.04.2020 об 11:15.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 24.04.2020 не забезпечив.
Відповідач у судове засідання 24.03.2020 з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив, натомість письмово оформленого відзиву на позов у встановлений судом строк не надав. У засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №9612, 9613 від 24.04.2020), мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та оформлення правової позиції по справі.
За результатами розгляду клопотань відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №9612, 9613 від 24.04.2020), суд відмовив у їх задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У даному разі, суд засвідчує, що строк, впродовж якого може бути розглянута дана справа по суті, сплив.
Також, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
При цьому, суд зауважує, що ухвали господарського суду Харківської області по даній справі, зокрема: про відкриття провадження у справі від 17.02.2020, від 04.03.2020, від 02.04.2020, від 16.04.2020 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом вказаних ухвал.
Більш того, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 розгляд справи було відкладено саме за клопотанням відповідача (а.с. 116-117).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Також, із наявних матеріалів справи убачається, що відповідач ознайомився із матеріалами справи 13.04.2020 (а.с. 136), а тому у відповідача була можливість своєчасно скористатися своїми правами, передбаченими процесуальним законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989.
З урахуванням наведеного, а також враховуючи закінчення строку, впродовж якого може бути розглянута дана справа, суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №9612, 9613 від 24.04.2020).
Таким чином, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 24.04.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:
Як зазначає позивач, 10 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (надалі - позивач, продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус Агро" (надалі - відповідач, покупець), погодили укладення договору поставки №АП-19-48689 (а.с. 19-22) щодо поставки засобів захисту рослин "2,4 D Актив" та "Тотал" на загальну суму 20532,00 грн. з ПДВ.
12.09.2019 відповідач здійснив часткову оплату за рахунком на оплату №АП-19-4728 від 10 вересня 2019 року на суму 1711,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 12.09.2019 (а.с. 14).
Позивач стверджує, що 12.09.2019 директор ТОВ "Модус Агро" Рой М.А., зловживаючи довірою представника ТОВ "Хімагромаркетинг", звернувся з проханням провести спочатку відвантаження товару, а вже потім - оформлення документів (договору та видаткових накладних) та повну оплату за договором. Зважаючи на клієнтоорієнтованість та корпоративну лояльність, позивач погодився на такі умови співпраці. При цьому, менеджер ТОВ "Хімагромаркетинг" надіслала договір та видаткові накладні відповідачу. Спершу - електронним листом на електронну пошту, а згодом - поштою. Того ж дня (12.09.2019) директор ТОВ "Модус Агро" Рой М.А. повідомив представнику позивача прізвище, ім'я та по-батькові водія, який прийматиме товар зі складу для відповідача - водій Харченко А.В., державний номер автомобіля - НОМЕР_1 .
Позивач також зазначає, що 12 вересня 2019 року водій ОСОБА_1 (на автомобілі з державним номером НОМЕР_1 ) прибув до складу, на якому зберігався товар позивача (за адресою: АДРЕСА_1 обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренко, 11/1д, розпорядник складу - ТОВ "Украгроресурс"). За вказівкою позивача працівниця складу відвантажила товар ОСОБА_2 А.В ОСОБА_3 , який доставив товар відповідачу. При цьому, водій на підтвердження факту прийняття товару підписав складську накладну (а.с. 33).
З того дня - 12 вересня 2019 року, як стверджує позивач, директор ТОВ "Модус Агро" в телефонному режимі та через програму "Viber" регулярно запевнював представника позивача про те, що відповідач виконає свої зобов'язання в майбутньому, і кожного разу відкладав дату кінцевого розрахунку за Договором. Протягом останнього місяця відповідач перестав відповідати на дзвінки, реагувати на повідомлення та став ухилятися від будь-якої комунікації. Тобто з 12 вересня 2019 року і станом на дату підготовки даної позовної заяви, відповідач не здійснив ані повної оплати за договором, ані фізичного оформлення договору та первинних документів.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3 ст. 639 ЦК України).
У даному випадку договір поставки №АП-19-4868 від 10.09.2019 не містить підпису уповноваженої особи відповідача.
Водночас відповідно до ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Із матеріалів справи убачається, що договір поставки №АП-19-4868 від 10.09.2019 разом із рахунком на оплату №АП-19-4728 від 10.09.2019 були надіслані електронною поштою відповідачу.
12.09.2019 відповідач здійснив часткову оплату за рахунком на оплату №АП-19-4728 від 10 вересня 2019 року на суму 1711,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 12.09.2019 (а.с. 14). При цьому, в самому рахунку №АП-19-4728 від 10.09.2019 міститься посилання на договір №АП-19-4868 від 10.09.2019.
Отже, у даному випадку виставлений рахунок є пропозицією у розумінні приписів статті 641 ЦК України щодо поставки товару на визначену у ньому суму, а здійснена позивачем оплата є офертою (прийняттям пропозиції) на суму 20532,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №908/1264/18.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору поставки №АП-19-4868 від 10.09.2019 (надалі - Договір).
Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Щодо факту поставки 12.09.2019 позивачем на користь відповідача засобів захисту рослин "2,4 D Актив" та "Тотал" на загальну суму 20532,00 грн. з ПДВ, суд зазначає наступне.
За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У даному випадку, з огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів покладається на позивача.
Отже, чинне законодавство покладає на позивача обов'язок довести обставини поставки відповідачу 12.09.2019 товару (засобів захисту рослин "2,4 D Актив" та "Тотал" на загальну суму 20532,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до п. 4.3. Договору одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи:
- рахунок на оплату товару;
- податкову накладну, згідно норм Податкового кодексу України;
- видаткову (відвантажувальну) накладну;
- товарно - транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.
Покупець зобов'язаний передати продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару (п. 4.4. Договору).
Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. цього Договору документів (п. 4.5. Договору).
Отже, за умовами укладеного сторонами Договору, передача товару позивачем на користь відповідача підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною. При цьому, відповідач мав передати позивачу довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на складську накладну № 46 від 12.09.2019 (а.с. 33), як на підтвердження факту передачі товару відповідачу.
Дослідивши складську накладну № 46 від 12.09.2019, суд зазначає таке.
В силу положень ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинний документ згідно зі ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 3 ч.2 ст. 9 Закону).
У даному разі, суд звертає увагу, що надана позивачем складська накладна №46 від 12.09.2019 оформлена із порушенням ч.2 ст. 9 Закону, оскільки не містить наступних обов'язкових реквізитів:
- посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, з боку позивача;
- інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, з боку позивача (прізвище, ім'я та по-батькові);
- посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, з боку відповідача;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, з боку відповідача (відсутні прізвище, ім'я та по-батькові).
Більш того, у складській накладній №46 від 12.09.2019 у графі "Одержувач" зазначено не підприємство відповідача, а "Хімагромаркетинг".
Крім того, у порушення приписів п. 4.4. Договору відсутня довіреність на одержання представником відповідача від позивача товарно-матеріальних цінностей.
Суд наголошує, що складська накладна №46 від 12.09.2019 містить чисельні недоліки, які є істотними і відповідно до умов абз.3 ч.2 ст. 9 Закону ця накладна не може бути належним та допустимим доказом поставки 12.09.2019 зазначеного у ній товару на користь відповідача.
Наданий позивачем лист ТОВ "Украгроресурс" (вих.№288 від 16.12.2019) (а.с. 34) не є первинним документом та не може бути належним та допустимим доказом поставки 12.09.2019 позивачем товару на користь відповідача.
Щодо посилань позивача на переписку з представником відповідача, суд зазначає, що ці повідомлення також не можуть бути належними та допустимими доказами факту здійснення позивачем 12.09.2019 поставки товару на користь відповідача, оскільки за умовами Договору саме підписана сторонами видаткова накладна є доказом передачі товару позивачем на користь відповідача.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставку 12.09.2019 товару (засобів захисту рослин "2,4 D Актив" та "Тотал" на загальну суму 20532,00 грн. з ПДВ) на користь відповідача за Договором, у зв'язку із чим, відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 18821,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги про стягнення пені, штрафу та 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.
Водночас щодо доводів позивача, зазначених у позовній заяві, зокрема щодо подій про зловживання директором ТОВ "Модус Агро" ОСОБА_4 (тоді, як згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача керівником (згідно статуту) ТОВ "Модус Агро" вказано: ОСОБА_5 ), суд звертає увагу позивача на те, що у разі наявності обставин виявлення в діях контрагента ознак дії, передбаченої у кримінальному порядку, позивач має право звернутися для відповідного реагування до органів досудового розслідування.
З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" квітня 2020 р.
Суддя Г.І. Сальнікова