про відмову у видачі судового наказу
29.04.2020 Справа № 920/396/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув матеріали заяви б/н від 07.04.2020
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до боржника - фізичної особи-підприємця Макушенко Лариси Миколаївни,
про видачу судового наказу.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
27.04.2020 заявник звернувся до господарського суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника 18325 грн 53 коп. заборгованості за кредитом, 984 грн 70 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 297 грн 44 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом по кредитному договору від 11.06.2019, який складається з заявки на відкриття рахунку, анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 147 ГПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У наданій позивачем Заявці на отримання послуг зазначено, що термін користування боржником кредитом - 12 місяців. В червні 2019 року боржником була підписана заявка на відкриття рахунку та отримані кошти від банку. Отже, з матеріалів заяви вбачається, що термін користування кредитом - до червня 2020 року.
Таким чином, для видачі судового наказу необхідно встановити факт просторочення боржником зобов'язання та виникнення у заявника права вимоги.
Однак в п. 3.2.6.2.3.10 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
В той же час, матеріали заяви про видачу судового наказу не містять повідомлення про зміну терміну користування кредитом.
Тому заявником не надано належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України, що строк виконання зобов'язання настав та не можна стверджувати про безпірність заявлених заявником до стягнення сум.
Згідно з ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Суд дійшов висновку, що заявником не доведено факт виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 156 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Крім того, заявник не позбавлений права звернутись до суду з даними вимогами у порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 150, 152, 154, 175 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою б/н від 07.04.2020 Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до фізичної особи-підприємця Макушенко Лариси Миколаївни.
Додаток: заява на 3 аркушах, разом з додатками на 35 аркушах, в тому числі платіжне доручення zz423b0w96 від 03.04.2020; поштовий конверт; накладна № НОМЕР_1 .
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 29.04.2020.
Суддя О.Ю. Резніченко