вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2020 р. Справа № 911/2220/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мусієнко М. П. (паспорт серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 , виданий Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області від 10.07.1996 р.);
від відповідача: Рубан С. Є. (довіреність № 194-2832 від 23.12.2019 р.), Мазуренко І. В. (довіреність № 194-46 від 11.01.2020 р.);
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Мусієнка Миколи Петровича, м. Київ,
до Державного підприємства „Жулянський машинобудівний завод „Візар”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, м. Вишневе, Києво-Святошинський район
про стягнення 81 010, 93 грн
ФОП Мусієнко Микола Петрович звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ДП „Жулянський машинобудівний завод „Візар” про стягнення 81 010, 93 грн набутих без достатньої правової підстави.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним володінням та користуванням відповідачем спірними грошовими коштами, що належать позивачу, і що були сплачені позивачем у якості оплати орендної плати за користування нерухомим майном за договором оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 29.11.2018 р. при фактичній неможливості користуватись орендованим майном через незадовільний технічний стан останнього.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2019 р. (суддя Ейвазова А. Р.) відкрито провадження у справі № 911/2220/19 за позовом ФОП Мусієнко М. П. до ДП „Жулянський машинобудівний завод „Візар” про стягнення 81 010, 93 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження і призначено її розгляд у судовому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 23.10.2019 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області.
11.10.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 194-2224 від 11.10.2019 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
21.10.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н від 22.10.2019 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.
23.10.2019 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.11.2019 р.
04.11.2019 р. судове засідання у призначений судом час не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ейвазової А. Р. на листку тимчасової непрацездатності.
У відповідності до ст. ст. 6, 32 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із перебуванням судді Ейвазової А. Р. на листку тимчасової непрацездатності, справу № 911/2220/19 передано для розгляду судді Бацуці В. М.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2019 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/2220/19 за позовом ФОП Мусієнко М. П. до ДП „Жулянський машинобудівний завод „Візар” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення 81 010, 93 грн та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 08.01.2020 р.
08.01.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.01.2020 р.
29.01.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.02.2020 р.
12.02.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.02.2020 р.
19.02.2020 р. у судовому засіданні позивач надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомив.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
29.11.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, згідно з умовами пунктів 1.1.-1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення магазин „ВІЗАР” (далі - Майно), площею 80, 8 кв.м., що розміщені за адресою: вул. Святошинська, 40, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київської області, та перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2018 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП „ЕКСПЕРТ-АНАЛІТИК” та становить 575 900, 00 грн. без ПДВ.
1.2. Майно передається в оренду з метою торгівлі непродовольчими товарами.
1.3. Стан Майна на момент укладення Договору потребує поточного ремонту і придатне для його використання, визначається в акті приймання-передавання орендованого Майна, що додається до цього Договору та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в пункті 10.1. даного Договору.
Відповідно до п. 2.3. договору передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку майна станом на 31 травня 2018 року, складеному згідно з Методикою оцінки, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, і спрямовується: 30 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р НОМЕР_3 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області, одержувач коштів управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі, ідентифікаційний код 38010937, МФО 821018, код платежу *; 101; 14311175; 22080100; 30% орендної плати, а 70 відсотків від суми орендної плати на рахунок Орендодавця.
До 15 числа Орендар зобов'язаний надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу Орендодавця Орендар зобов'язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - (липень 2018 року) 8 638, 50 грн / за результатами конкурсу на право оренди державного Майна становить ------ грн (прописом) за базовий місяць оренди (------ року) без врахування ПДВ.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 4.3. договору відновлення орендованого Майна здійснюється Орендарем відповідно до пунктів 5.3., 5.6, 6.2 цього Договору.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.6. договору орендар зобов?язується забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підгримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
5.6. Своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого Майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого Майна і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. Орендар не має права здійснювати капітальний ремонт орендованого Майна.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що виключно за наявності письмової згоди Орендодавця та відповідної погодженої проектно-технічної документації проводити за власний рахунок зміну, реконструкцію, розширення, технічне переоснащення орендованого Майна, що зумовлює підвищення його вартості. Результати зазначених дій не є підставою для приватизації Майна.
Пунктом 10.1. договору оренди визначено строк його, згідно якого цей договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 29.11.2018 р. до 22.10.2021 р.
07.12.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р.
07.12.2018 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого орендодавець передав, а відповідач прийняв нерухоме майно загальною площею 80, 8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, у акті приймання-передачі нерухомого майна зазначено, що технічний та пожежний стан вказаного вище майна задовільний, в приміщенні встановлено ліфт, який не буде використовуватися та буде закритий.
У лютому 2019 р. позивач звернувся до відповідача із листом б/н від 14.02.2019 р., у якому просив невідкладно вирішити питання електропостачання приміщення, що здається в оренду.
У березні 2019 р. позивач звернувся до відповідача із листом б/н від 28.03.2019 р., у якому просив повідомити про підключення приміщення до електропостачання, призупинити нарахування орендної плати до усунення недоліків, вирішити питання щодо компенсації сплачених коштів за оренду приміщення.
У відповідь на лист б/н від 28.03.2019 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 194-940 від 19.04.2019 р., у якому зазначив, що недоліки приміщення не були прихованими та запропонував розірвати договір оренди нерухомого майна.
У квітні 2019 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 від 22.04.2019 р., у якій просив звільнити його від сплати орендної плати до моменту, коли передане у оренду майно (нежитлове приміщення) буде придатне до використання у господарській діяльності, та здійснити компенсацію понесених збитків, понесених у зв?язку зі сплатою орендної плати за періоди коли майно фактично не було придатним до використання.
У відповідь на претензію № 1 від 22.04.2019 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 194-1049 від 13.05.2019 р., у якому зазначив, що недоліки приміщення не були прихованими, приміщення є придатним до використання, призупинення нарахування орендної плати не відповідає вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та запропонував розірвати договір оренди нерухомого майна.
07.06.2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р., згідно з умовами п. 1. якої сторони дійшли згоди достроково розірвати договір оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р.
11.07.2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди нерухоме майно загальною площею 80, 8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Вишневе АДРЕСА_3 вул АДРЕСА_4 Святошинська АДРЕСА_1 . При цьому, у акті приймання-передачі нерухомого майна зазначено, що технічний та пожежний стан вказаного вище майна задовільний.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач користувався орендованим нежитловим приміщенням за договором оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р. з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна та у період дії договору, і до моменту розірвання договору оренди нерухомого майна та фактичного повернення з оренди майна, а саме з 07.12.2018 р. по 11.07.2019 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном у вказаний період склав 81 010, 93 грн, що підтверджується договором оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р., актом від 07.12.2018 р. приймання-передачі нерухомого майна, актом від 11.07.2019 р. приймання-передачі нерухомого майна, відповідними актами виконання робіт (надання послуг), наявними у матеріалах справи.
У серпні 2019 р. позивач звернувся до відповідача із листом б/н від 12.08.2019 р., у якому просив повернути у семиденний строк 81 010, 93 грн, які були отримані без достатньої правової підстави.
У відповідь на лист б/н від 12.08.2019 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 194-1888 від 27.08.2019 р., у якому зазначив, що оскільки орендна плата за користування майном була нарахована правомірно, то відсутні підстави для повернення таких коштів.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 81 010, 93 грн набутих без достатньої правової підстави.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 767 цього ж кодексу наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
2. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.
3. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що про фактичний стан та всі недоліки нерухомого майна - приміщення, у тому числі несправність системи електропостачання, що є об?єктом оренди за договором оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р. позивач був обізнаний як при укладенні вказаного договору так і при прийнятті в оренду нерухомого майна у відповідності до акту від 07.12.2018 р. приймання-передачі нерухомого майна, що підтверджується самим договором оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р. (пункт 1.3.), звітом про оцінку майна станом на 31.05.2018 року (сторінки 10-11), виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП „Експерт-Аналітик”, на який міститься посилання у п. 1.1. договору, та актом від 07.12.2018 р. приймання-передачі нерухомого майна, у якому відсутні будь-які застереження позивача з приводу несправності системи електропостачання, наявними у матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із відповідних квитанцій, доданих позивачем до позовної заяви, призначенням таких платежів було оплата оренди нежитлового приміщення за договором.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність відповідної правової підстави набуття відповідачем від позивача спірних грошових коштів за вищевказаними квитанціями, доданими до позовної заяви.
Заперечення позивача щодо того, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування нерухомим майном за договором у заявлений позивачем період у зв?язку із тим, що орендоване приміщення знаходиться у стані непридатному для користування і позивач фактично не користувався вказаним орендованим приміщенням у заявлений позивачем період є необґрунтованими, оскільки незадовільний стан приміщення був встановлений і зафіксований сторонами у самому договорі оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р. (пункт 1.3.), акті від 07.12.2018 р. приймання-передачі нерухомого майна, підписаному сторонами, звіті про оцінку майна станом на 31.05.2018 року (сторінки 10-11), виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП „Експерт-Аналітик”, на який міститься посилання у п. 1.1. договору, і розмір орендної плати за базовий місяць оренди був розрахований відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу виходячи із фактичних стану та вартості орендованого приміщення, і позивач погодився без будь-яких заперечень на прийняття орендованого приміщення за договором у незадовільному стані на вказаних умовах, що підтверджується підписаним обома сторонами без будь-яких заперечень акту від 07.12.2018 р. приймання-передачі нерухомого майна.
Заперечення позивача щодо того, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування нерухомим майном за договором у заявлений позивачем період у зв?язку із тим, що орендоване приміщення знаходиться у стані непридатному для користування і позивач фактично не користувався вказаним орендованим приміщенням у заявлений позивачем період, а відповідач зобов?язаний був провести відповідні ремонтні роботи для приведення орендованого приміщення у стан придатний для належного користування є необґрунтованими, оскільки у відповідності до п. 5.6. договору оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р. орендар зобов?язується своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що як було встановлено судом у процесу розгляду справи, підставою набуття відповідачем від позивача спірних грошових коштів згідно з вищевказаними квитанціями був договір оренди № 160 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29.11.2018 р., та те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність відповідної правової підстави набуття відповідачем від позивача спірних грошових коштів за вищевказаними квитанціями, доданими до позовної заяви, а тому позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 81 010, 93 грн саме як безпідставно одержаних, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
13 квітня 2020 р.