ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.04.2020Справа № 910/2759/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши без виклику сторін матеріали господарської справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідертифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (вул. Набережне шосе, буд.2, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604)
про стягнення 150239,96 грн
Фізична особа-підприємець Крутоног Тамара Олександрівна звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення 101 102,60 грн заборгованості, 5001,73 грн 3% річних, 10 656,84 грн інфлійних, 33 478,79 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №52.16-356 від 12.12.2016 щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою від 26.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
17.03.20 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому заперечує проти стягнення пені в зв'язку з пропуском строку позовної давності та вказує на невірність розрахунку інфляційних втрат. Крім того, на думку відповідача адвокатські витрати понесені позивачем нічим не підтверджені.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-
12.12.2016 між Фізичною особою - підприємцем Крутоног Тамарою Олександрівною (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір №52.16-356 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю «частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом» код 30.20.4 за ДК 016:2010 (« частини локомотивів чи рухомого складу» код 34631000-9 за ДК 021:2015) (зовнішне освітлення трамваїв), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації, що додається до цього договору та є невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюється філіями або відокремленими підрозділами КП «Київпастранс», перелік яких зазначається в додатку до договору №4, що є невід'ємною частиною цього договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар.
Згідно повідомлення про внесення змін до договору, продовжено строк дії договору на наступний рік.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 101 102,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №10618/2 від 01.06.2018, №10618/1 від 01.06.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 101 102,60 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видатковими накладними №10618/2 від 01.06.2018, №10618/1 від 01.06.2018) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на суму 101 102,60 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не оплачено поставлений товар на суму 101 102,60 грн., що не заперечується відповідачем. Також вказана заборгованість підтверджується підписаним сторонами та скріпленими печатками сторін Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 1 півріччя 2018 на суму 101 102,60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, строк виконання грошового зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 101 102,60 грн. за поставлений на підставі Договору товар, відповідачем вказана заборгованість не заперечується, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 101 102,60 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 33 487,79 грн. за період з 03.02.2019 по 03.02.2020.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюється філіями або відокремленими підрозділами КП «Київпастранс» протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар, які були підписані 01.06.2018.
Виходячи з ч.1 ст. 253 ЦК України в якій визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а також беручи до уваги ч.5 ст.254 ЦК України, суд дійшов до висновку про початок нарахування штрафних санкцій з дати 12.06.2018.
Виходячи з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Тобто, останнім днем нарахуванням штрафних санкцій слід вважати 12.12.2018.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заявив про застосування позовної давності в частині вимог щодо нарахування пені.
Згідно з статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, в один рік застосовується до вимог про стягнення пені.
Таким чином, з урахуванням того, що позов у даній справі подано позивачем 24.02.2020, то нарахування позивачем пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відбулося з пропуском строку позовної давності.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 33 478,79 грн.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 001,73 грн. Доданий позивачем розрахунок інфляційних є невірним, суд погоджується з контрозрахунком відповідача та задовольняє вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 771,61 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог у розмірі 101 102,60 грн., 3% річних у розмірі 5001,73 грн. та інфляційних у розмірі 9 771,61 грн.
Щодо заявленого орієнтовного розміру судових витрат 62 660, 00 грн слід зазначити наступне.
За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт наявності правовідносин між позивачем та адвокатським об'єднанням, документи що підтверджують факт надання та оплати витрат на правничу допомогу. В зв'язку з чим заявлені витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (вул. Набережне шосе, буд.2, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 101 102 (сто дві тисячі сто дві) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 5001 (п'ять тисяч одну) грн. 73 коп., інфляційних втрат у розмірі 9 771 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 1 738 (одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп.
3. В решті позову відмовити.
4.Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 27.04.2020
Суддя Н.І. Ягічева