ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2020Справа № 924/1355/19
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В.
За участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомФізичної особи-підприємця Цебеня Юрія Станіславовича, м. Хмельницький
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт", м. Київ
простягнення 211 180,84 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача:не з'явився;
Фізична особа-підприємець Цебень Юрій Станіславович (надалі - ФОП Цебень Ю. С.) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт" (надалі - ТОВ " Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт") про стягнення 211 180,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору №24/12-18 від 27.12.2018 не виконав взяті на себе зобов'язання з повної оплати наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 200 000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 5 200,76 грн та інфляційні втрати в сумі 5 980,08 грн.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2019 відкрито провадження по справі № 924/1355/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 20.01.2020.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2020 справу № 924/1355/19 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 суддею Князьковим В.В. справу № 924/1355/19 прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено на 04.03.2020.
27.02.2020 через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від позивача надійшли документи для залучення до матеріалів справи, а також клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 02.03.2020 заяву Фізичної особи-підприємця Цебеня Юрія Станіславовича про участь у підготовчому судовому засіданні, яке призначено на 04.03.2020, у режимі відеоконференції- залишено без задоволення.
Ухвалою від 04.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 25.03.2020.
Ухвалою від 24.03.2020 учасників справи № 924/1355/19 повідомлено, що судове засідання з розгляду справи № 924/1355/19, призначене на 25.03.2020 не відбудеться. Про дату та час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду, відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 01.04.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2020.
15.04.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судові засідання 04.03.2020, 01.04.2020 та 15.04.2020 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103050190408, № 0103052967248, № 0105471345624 ухвали суду від 10.02.2020, від 04.03.2020 та від 01.04.2020 були вручені відповідачу 11.02.2020, 11.03.2020 та 07.04.2020.
Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на неявку представників сторін та приймаючи до уваги, що ТОВ "Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт" не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписом ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
27.12.2018 між ТОВ "Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт" (замовник) та ФОП Цебень Ю. С. (виконавець) було укладено договір № 24/12-18 (надалі - договір), згідно із п. 1.2 якого виконавець бере на себе відповідальність за перевезення довіреного йому вантажу замовником.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що оплата за транспортні послуги здійснюється за договірними цінами, згідно виставлених рахунків та актів наданих послуг за виконані перевезення та складає 360,00 грн з ПДВ за 1 тонну перевезення.
У п. 2.1 договору сторонами визначено обов'язки виконавця, зокрема: виконавець зобов'язується вчасно виділяти замовнику технічно справні та пристосовані до перевезення вантажні автомобілі; всі вигоди та ризики, пов'язані із надання або ненаданням послуг, несе виконавець; виконавець зобов'язується забезпечити збереження вантажу замовника на протязі всього маршруту транспортування.
Пунктом 2.2 договору сторони визначили обов'язки замовника, зокрема п. 2.2.2 встановлено обов'язок замовника проводити передоплату у розмірі 100% вартості послуг протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку на передоплату; п. 2.2.4 встановлено обов'язок замовника письмово повідомити виконавця про призначення відповідальної особи із зазначенням прізвища, ім'я по батькові для підписання товаро-транспортних документів.
Відповідно до п. 2.3 договору по факту надання послуг обидві сторони протягом 3-х днів підписують акти наданих послуг.
За умовами п. 6.2 договору, всі додатки та протоколи до договору складають його невід'ємну частину, про, що повинно бути зазначено в цих документах.
Згідно п. 7.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання договору і діє до 31.12.2019.
Якщо на момент закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, то договір вважається продовженим на наступний строк (п. 7.2 договору).
На виконання умов договору сторонами підписано Акт № 1 обстеження маршруту на перевезення відсіву фр. 0-5 згідно договору № 24/12-18, яким визначили маршрут по перевезенню відсіву фр. 0-5: «з ПАТ «Полонський гірничий комбінат», що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190-Б до пункту розвантаження: Хмельницька обл., с. Закупне, складає 210 (двісті десять) км.».
Вищезазначений договір та Акт № 1 обстеження маршруту на перевезення відсіву фр. 0-5 згідно договору № 24/12-18 підписано уповноваженими особами від сторін із зазначенням їх відповідних реквізитів та скріплено печатками їх юридичних осіб.
Звертаючись до суду з даним позовом Фізична особа-підприємець Цебень Юрій Станіславович вказує на те, що відповідно до умов договору позивачем, як виконавцем, у період з 01.02.2019 по 14.02.2019 було надано послуги з перевезення, що підтверджується товаро-транспортними накладними, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 19.02.2019 та рахунком на оплату № 10 від 19.02.2019 на суму 230 256,00 грн, а ТОВ "Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт" отримано послуги з перевезення на загальну суму 230 256,00 грн. Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, отримані послуги з перевезення в повному обсязі не оплатив.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за договором у розмірі 200 000,00 грн, 3% річних у розмірі 5 200,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 980,08 грн.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає таке.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір № 24/12-18 від 27.12.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами укладеного між сторонами договору, позивач (виконавець) зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу, а відповідач (замовник) зобов'язався проводити передоплату у розмірі 100% вартості послуг протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку на передоплату.
Як зазначалось судом, у пункті п. 2.3 договору сторони передбачили, що по факту надання послуг обидві сторони протягом 3-х днів підписують акти наданих послуг.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 24/12-18 від 27.12.2018 на перевезення вантажу, позивачем було надано відповідачеві послуги на загальну суму 230 256,00 грн, що підтверджується: товаро-транспортними накладними № 305 від 01.02.2019, № 305 від 04.02.2019, № 318 від 05.02.2019, №328 від 06.02.2019, № 338 від 07.02.2019, № 333 від 07.02.2019, №337 від 07.02.2019, № 340 від 08.02.2019, № 341 від 08.02.2019, № 343 від 11.02.2019, № 345 від 11.02.2019, № 347 від 12.02.2019, № 348 від 12.02.2019, № 349 від 14.02.2019, № 350 від 14.02.2019, № 351 від 14.02.2019 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 19.02.2019, який підписано представниками сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб.
Відтак, матеріалами справи (підписаним позивачем та відповідачем актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 19.02.2019) підтверджується факт надання відповідачу послуг на загальну суму 230 256,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання оплатити вартість таких послуг.
Пунктом 2.2.2 договору, встановлено обов'язок замовника проводити передоплату у розмірі 100% вартості послуг протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку на передоплату.
В матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 10 від 19.02.2019 за вантажні перевезення м. Полонне, Хмельницька обл., с. Закупне (відсів фр. 0-5) за договором № 24/12-18 від 27.12.2018 на загальну суму 230 256,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.2.2. договору, відповідач зобов'язаний був проводити передоплату у розмірі 100% вартості послуг протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку на передоплату. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи (платіжним дорученням № 307789 від 26.04.2019 на суму 30 256,00 грн) підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати наданих позивачем послуг.
Відтак, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за договором становить 200 000,00 грн (230 256,00 грн - 30 256,00 грн = 200 000,00 грн).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем було проігноровано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, не подано до суду відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг за договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг у розмірі 200 000,00 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 5 980,00 грн - інфляційних втрат та 5 200,00 грн - 3% річних.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
При перевірці наданого позивачем розрахунку 3 % річних судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума 3 % річних за період з 23.02.2019 по 26.12.2019 становить 5 200,76 грн.
Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
За перерахунком суду, сума інфляційних втрат, нарахована за період з березня 2019 року по листопад 2019 року за прострочення відповідачем оплати наданих послуг (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та з урахуванням того, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць), становить 5 672,30 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Цебеня Юрія Станіславовича та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт" заборгованості в сумі 200 000,0 грн, інфляційних втрат в сумі 5 672,30 грн та 3 % річних в сумі 5 200,76 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 163,10 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 4,62 грн залишається за позивачем.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Цебеня Юрія Станіславовича - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-Аналітичне Агенство Техноексперт» (03022, м. Київ, провул. Коломийський, буд. 20; ідентифікаційний код 37274878) на користь Фізичної особи - підприємця Цебеня Юрія Станіславовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість за договором у сумі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати у сумі 5 672 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 30 коп., 3% річних у сумі 5 200 (п'ять тисяч двісті) грн 76 коп. та судовий збір у сумі 3 163 (три тисячі сто шістдесят три) грн 10 коп.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про інфляційних втрат в сумі 307,78 грн.
4. Покласти на Фізичну особу - підприємця Цебень Юрія Станіславовича судовий збір в сумі 4,62 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.04.2020.
Суддя В. В. Князьков