27 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 528/561/18
провадження №61-6768ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гришка Сергія Олександровича, на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину до закінчення навчання або ж до досягнення 23 річного віку,
У червні 2018 року ОСОБА_2 в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину до закінчення навчання або ж до досягнення 23 річного віку.
Даний позов обґрунтовувала тим, що з 07 березня 2000 року по 06 грудня 2003 року вона перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах. За час перебування у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначила, що дочка проживає разом із нею, перебуває на її утриманні. З 01 вересня 2017 року ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання в Національному університеті «Одеська юридична академія».
Вказує, що коштів, які вона отримує, після покриття витрат на одяг, книги, харчування, не достатньо для того, щоб дочка могла гідно навчатися та закінчити навчальний заклад. Оскільки дочка навчається на денній формі навчання, вона позбавлена можливості працювати, утримувати себе хоча б частково за власний рахунок.
Відповідач будь-якої допомоги, у тому числі матеріальної, не бажає надавати, що ставить під сумнів здобуття ОСОБА_4 освіти у вказаному вище навчальному закладі. Його відмова утримувати свою дочку змушує її звернутися до суду із позовом.
Враховуючи, що батько дитини фізично здоровий, має регулярний та достатній дохід, так як працює на морському судні «Mineral Dalian» на посаді капітана з 04 червня 2018 року, він може надавати хоч якусь грошову допомогу.
Просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи стягнення із дня подання заяви до суду і до закінчення дочкою навчання, або ж до досягнення нею 23 річного віку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для людини відповідного віку.
29 січня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву в порядку статті 49 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що позивач змінює свої позовні вимоги та просить суд стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду і до закінчення навчання дочкою у Національному університеті «Одеська юридична академія», або ж до досягнення нею 23 річного віку.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину до закінчення навчання або ж до досягнення 23 річного віку задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня подання заяви до суду, а саме з 21 червня 2018 року і до закінчення нею навчання у Національному університеті «Одеська юридична академія» 30 червня 2021 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, яка діє в інтересах повнолітньої дочки, як дитини, що продовжує навчання має право на отримання аліментів.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, проаналізував матеріали справи, взяв до уваги мінливий дохід відповідача, наявність в нього двох неповнолітніх дітей, знаходження на його утриманні непрацездатної матері та згоду відповідача.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гришка С. О., на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення.
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
У відповідності до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом ураховано, досліджено й взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства та незмінну судову практику у цій категорії справ.
Предметом позову є стягнення аліментів на утримання дочки, яка продовжує навчання, щомісячно до досягнення нею 23 років у розмірі 5 000, 00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду і до закінчення навчання дочкою.
Отже, ціна позову станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 250 = 525 500 грн), а тому дана справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню не встановлено.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гришка Сергія Олександровича, на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину до закінчення навчання або ж до досягнення 23 річного віку відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко