Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 496/2012/17
провадження № 61-13135св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шелех Марини Федорівни на постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М., у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст позовних вимог
23 червня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 17 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11078993000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 150 000 дол. США, а ОСОБА_2 зобов'язалась щомісячно повертати кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 листопада 2021 року та сплачувати протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 10.3 % річних.
В якості забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 11078993000 передано в іпотеку банку нерухомість згідно іпотечного договору від 25 травня 2007 року посвідчено державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезик В. А. за реєстровим № 2- 2926, а саме: житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 та на підставі договору купівлі-продажу - належить ОСОБА_2 ; земельна ділянка площею 0,2400 га за адресою: АДРЕСА_1 , що також належить ОСОБА_2 .
З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, представник позивача дізнався, що предмет іпотеки: земельна ділянка площею 0,2400 га за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 був відчужений за договором купівлі-продажу приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Таранською А. М. на користь ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, та в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 порушила терміни повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за кредитним договором, а також зв'язку з тим, що предмет іпотеки був відчужений за договором купівлі - продажу на користь ОСОБА_1 , банк звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, послався на заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 жовтня 2013 року по цивільній справі № 296/9144/13-ц за позовом ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк», головного управління юстиції Одеської області, державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезика В. А., треті особи: Служба у справах дітей при Біляївській РДА в Одеській області, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів, яким застосовано наслідки неукладеності договору кредитування з метою захисту прав споживача ОСОБА_2 : визнано договір іпотеки укладеного 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» недійсним. Знято заборону відчуження об'єктів нерухомого майна, яка була накладена відповідно до договору іпотеки від 25 травня 2007 року. Зобов'язано внести до єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про зняття заборон та арештів на об'єкти нерухомого майна шляхом вилучення запису № 2-2926, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 25 травня 2007 року та виключено з реєстру іпотек запис про іпотеку нерухомого майна № 2-2926 з контрольною сумою про обтяження нерухомого майна іпотекою. Визнано недійсним договір поруки № 60609 від 17 листопада 2006 року укладеного між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк».
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11078993000 від 17 листопада 2006 року, яка станом на 21 червня 2016 року становить заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 188 242,06 дол. США та пені у загальному розмірі 752 649,87 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку площею 0,2400, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. 21 січня 2014 року за реєстром 356 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 10117593; житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. 21 січня 2014 року за реєстром 355 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 10116825. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Визначено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги позивача про виконання кредитних зобов'язань в добровільному порядку відповідачами не виконані, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Біляївського районного суду Одеської області.
17 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не дана оцінка вимоги банку № 31-33-41869 від 03 вересня 2012 року, не було розглянуто заяву про сплив позовної давності. Заявник вказує на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 496/3092/16-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року АТ «УкрСиббанк» до Верховного Суду подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції зашити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11078993000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 150 000 дол. США, а ОСОБА_2 зобов'язалась щомісячно повертати кредит у обсязі та в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, з кінцевим терміном повернення 17 листопада 2021 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом в розмірі 10.3 % річних.
31 січня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11078993000 від 17 лютого 2006 року, якою змінено схему погашення кредиту, а саме розмір ануітетного платежу складає 1 235 дол. США та відповідно до пункту 3.1 позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 17 листопада 2031 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
В якості забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 11078993000 передано в іпотеку банку нерухомість згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 25 травня 2007 року, а саме: житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 та на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,2400 га за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_2
26 березня 2009 року за згодою іпотекодавця внесено зміни до договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки, посвідченого 25 травня 2007 року Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 2-2926.
Заочним рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 жовтня 2013 року у цивільній справі № 296/9144/13-ц за позовом ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк», головного управління юстиції Одеської області, державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезика В. А., треті особи: Служба у справах дітей при Біляївській РДА в Одеській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів, яким застосовано наслідки неукладеності договору кредитування з метою захисту прав споживача ОСОБА_2 : визнано договір іпотеки укладеного 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» недійсним. Знято заборону відчуження об'єктів нерухомого майна, яка була накладена відповідно до договору іпотеки від 25 травня 2007 року. Зобов'язано внести до єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про зняття заборон та арештів на об'єкти нерухомого майна шляхом вилучення запису № 2-2926, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 25 травня 2007 року та виключено з реєстру іпотек запис про іпотеку нерухомого майна № 2-2926 з контрольною сумою про обтяження нерухомого майна іпотекою. Визнано недійсним договір поруки № 60609 від 17 листопада 2006 року укладеного між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк».
У 2014 році ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою про перегляд вище вказаного заочного рішення від 25 січня 2013 року у справі №296/9144/13-ц
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 07 березня 2014 року скасовано заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 жовтня 2013 року.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 16 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк», Головного управління юстиції Одеської області, державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезика В. А., треті особи: Служба у справах дітей при Біляївській РДА в Одеській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів залишено без розгляду.
Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувала, а тому станом на 21 червня 2016 року у неї виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 188 242,06 дол. США та пені у загальному розмірі 752 649,87 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «УкрСиббанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11078993000 від 17 листопада 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційних скарг у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 590 ЦК України).
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (положення статті 1 Закону України «Про іпотеку» тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки зобов'язання перед позивачем залишається не виконаними, у зв'язку з чим банк правомірно просить звернути стягнення на іпотечне майно.
Таким чином, оскільки за кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої доведено, то згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що оскільки ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 07 березня 2014 року скасовано заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 жовтня 2013 року, а ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 16 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до АКІБ «Укрсиббанк», Головного управління юстиції Одеської області, державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезика В. А., треті особи: служба у справах дітей при Біляївській РДА в Одеській області, ОСОБА_3 . про визнання недійсним договорів, залишено без розгляду, тобто перестала існувати підстава виключення з державного реєстру іпотек запису про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в державному реєстрі іпотек.
За таких обставин, ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6?1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження № 6-1582цс16), а також неодноразово підтримані колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц (провадження № 61-4453св18), від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц (провадження № 61-18566св18) та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц (провадження № 61-5447зпв18), і Велика Палата Верховного Суду не вбачала правових підстав від їх відступу.
Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Отже, обтяження нерухомого майна є дійсним з моменту його внесення до державного реєстру іпотек, а тому є дійсним і у відношенні до ОСОБА_1 після придбання предмету іпотеки.
Положеннями статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.
Викладене свідчить про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо правових підстав для задоволення позову банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі зміни власника іпотечного майна.
Доводи заявника про наявність постанови Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 496/3092/16-ц, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 листопада 2016 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 листопада 2006 року № 11078993000 за кредитом та процентами у розмірі 188 242,06 дол. США та пені у розмірі 752 649,87 грн, що залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року, не беруться до уваги, оскільки встановлені у цій справі обставини можуть бути підставами для звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шелех Марини Федорівни залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко