23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 591/9756/14-ц
провадження № 61-6252ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
встановив:
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що за усною домовленістю між нею та ОСОБА_2 було узгоджено укладення договору купівлі-продажу 1/6 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Так, згідно домовленості, позивач зобов'язалася передати відповідачу аванс за частину квартири, що знаходиться у власності відповідача в розмірі 6 000 дол. США, а вона в свою чергу, зобов'язалася передати у власність позивача 1/6 частину квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу з його нотаріальним посвідченням. На виконання домовленості позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 дол. США, що підтверджується розпискою від 26 грудня 2011 року. Натомість ОСОБА_2 порушила домовленість та не передала у власність позивача 1/6 частину квартири, що належить відповідачу на праві власності.
Оскільки зобов'зання щодо передачі майна відповідач не виконала, на думку позивача, кошти отримані ОСОБА_2 є безпідставно набутими, а тому 11 вересня 2014 року вона звернулася до відповідача з вимогою в семиденний термін повернути їй вказані кошти. Проте, відповідач дані кошти не повернула.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуті кошти в розмірі 6 000 дол. США та судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.
Заочним рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 23 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 6 000 дол. США, 3 200, 00 грн витрат на правову допомогу та 951, 00 грн судового збору.
Постановою Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року вищевказане заочне рішення суду змінено в частині розміру стягнутих коштів та в частині розподілу судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 000 дол. США, 550, 00витрат на правову допомогу та 158, 50 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
30 березня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 направила засобами поштового зв'язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заявник зазначила, що дана справаоскаржується з підстав, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) .
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та ухвалив рішення, яке суперечить сформованій практиці Верховного Суду. Крім цього, заявник зазначає, що справа має для неї виняткове значення, оскільки стосується питання щодо її прав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102 грн.
Ціна позову в цій справі становить 146 640, 00 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).
Наведені у касаційній скарзіобставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскількизаявник не навів прикладів неоднакового застосування судами норм права у подібних правовідносинах.
Щодо доводів про те, що справа має виняткове значення для заявника, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обгрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав належних доказів, які б свідчили про те, що справа має, для нього виняткове значення. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштіввідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук