Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 759/91/18
провадження № 61-2764св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», подану представником Гаврилюк Оксаною Омелянівною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у складі головуючого судді Журибеди О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі суддів: Олійника В. І., Кулішенка Ю. М., Таргоній Д. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов ПАТ «Укрсоцбанк» мотивований тим, що за умовами кредитного договору від 29 травня 2008 року № 028/25-273 ОСОБА_1 отримав кредит на купівлю транспортного засобу в розмірі 25 757,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом 12,55% річних терміном до 28 травня 2015 року. У забезпечення цього договору, між банком та ОСОБА_2 29 травня 2008 року був укладений договір поруки № 028/16-345, згідно з яким останній зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та повного погашення основної суми кредиту.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 13 вересня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 19 186, 92 доларів США.
З урахуванням викладеного, ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути вказану заборгованість в солідарному порядку з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 07 серпня 2012 року зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 028/25-273 виконані в повному обсязі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року змінено в частині мотивування підстав для відмови в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів та розрахунків щодо наявної заборгованості боржника після закриття виконавчого провадження, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» через свого представника Гаврилюк О. О. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було проведено належного дослідження та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, не звернуто належної уваги на наданий позивачем розрахунок заборгованості, а відтак висновок судів про відсутність заборгованості за кредитним договором та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором є передчасними та помилковими. Також поза увагою судів залишилося те, що факт виконання відповідачем виконавчого напису, може бути підставою лише для припинення зобов'язань, які виникли на підставі відповідного напису, а не припинення зобов'язань за кредитним договором, які припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали даної справи витребувано із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У поданому 21 березня 2019 року відзиві, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 29 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 028/25-273, згідно з яким відповідач отримав кредит на купівлю автомобіля в розмірі 25 757 доларів США зі сплатою процентів за його користування в розмірі 12,55% річних строком до 28 травня 2015 року.
У забезпечення цього договору, того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 028/16-345.
24 березня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції на підставі виконавчого напису від 18 жовтня 2010 року № 5604 відкрито виконавче провадження № 25784095 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 028/25-273 від 29 травня 2008 року в розмірі 214 922,65 грн.
07 серпня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 25784095 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що рішення боржником виконано добровільно та в повному обсязі. Кошти сплачені боржником добровільно згідно виконавчого документа 214 922, 65 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(частина друга статті 1050 ЦК України).
ПАТ «Укрсоцбанк» звернувшись у 2010 році із заявою про вчинення виконавчого напису реалізував своє право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним.
Звернення із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такою заявою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Отже, кредитор, звернувшись у 2010 році із заявою про вчинення виконавчого напису, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Виконавчий напис нотаріуса про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивування підстав для відмови у позові.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи не прибув у судове засідання і відповідних доказів, розрахунків щодо наявної заборгованості перед банком після закриття виконавчого провадження у справі суду не надав, а суд першої інстанції зазначене щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог не врахував.
Таким чином, апеляційний суд, дійшовши висновку про зміну підстав для відмови у позові, неправильно визначився з характером спірних правовідносин, вдався фактично до переоцінки доказів та ґрунтував свої висновки виключно на припущеннях.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав, викладених у судовому рішенні.
Відмовляючи у позові про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором на користь банку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що станом на 07 серпня 2012 року боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 028/25-273 перед ПАТ «Укрсоцбанк» були виконані в повному обсязі.
З такими висновками погоджується й Верховний Суд.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну оцінку, дослідив надані учасниками справи докази та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Апеляційний суд вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог ПАТ «Укрсоцбанк» й наявність правових підстав для відмови у стягненні заборгованості з підстав, викладених у постанові.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, проте залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким у позові відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнитичастково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року скасувати.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов