Справа № 169/162/20
Провадження № 1-кп/169/71/20
28 квітня 2020 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кульчин Турійського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має повну загальну середню освіту, не працює, неодружений, є громадянином України, несудимий,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кульчин Турійського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має повну загальну середню освіту, не працює, неодружений, є громадянином України, несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, та угоди про примирення, укладені 21 лютого 2020 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_5 14 лютого 2020 року близько 17 години за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 на неогородженій та неохоронюваній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_4 , шляхом демонтажу напівзруйнованої споруди погреба з корисливих мотивів умисно таємно викрав брухт чорних металів у вигляді двох металевих залізничних рейок, які були складовими частинами даху погреба, загальною вагою 280 кілограм, вартістю 3 гривні 10 копійок за один кілограм, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на загальну суму 868 гривень.
ОСОБА_6 14 лютого 2020 року близько 17 години за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 на неогородженій та неохоронюваній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_4 , шляхом демонтажу напівзруйнованої споруди погреба з корисливих мотивів умисно таємно викрав брухт чорних металів у вигляді двох металевих залізничних рейок, які були складовими частинами даху погреба, загальною вагою 280 кілограм, вартістю 3 гривні 10 копійок за один кілограм, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на загальну суму 868 гривень.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинили злочин, передбачений частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України.
21 лютого 2020 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено угоди про примирення, за змістом яких обвинувачені повністю визнають свою винуватість у вчиненні вищевказаного злочину і щиро розкаюються у вчиненому; сторони угоди констатують факт добровільності її укладення, відшкодування потерпілій завданої злочином майнової та моральної шкоди; сторони узгодили, що покарання обвинуваченим за вчинення вказаного злочину призначається у виді позбавлення волі на строк один рік зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України та із покладанням на обвинувачених обов'язків, визначених статтею 76 Кримінального кодексу України. В угодах передбачені наслідки укладення та затвердження угод про примирення, встановлені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачені та потерпіла просили затвердити укладені між ними угоди про примирення, прокурор, вказуючи на відповідність угод вимогам закону, не заперечувала проти їх затвердження.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоди на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угод з таких мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Частиною п'ятою статті 469 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно до частини третьої статті 12 Кримінального кодексу України є злочином середньої тяжкості, правову кваліфікацію органами досудового розслідування здійснено правильно, угоди про примирення укладені після повідомлення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про підозру, завдані потерпілій вчиненням злочину збитки відшкодовані в повному обсязі, будь-яких претензій майнового чи морального характеру потерпіла до обвинувачених не має.
Узгоджене сторонами покарання передбачене санкцією частини другої статті 185 Кримінального кодексу України і відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим Кримінальним кодексом України, звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням цілком узгоджується з положеннями статті 75 Кримінального кодексу України.
Зміст угод про примирення відповідає вимогам статті 471 Кримінального процесуального кодексу України та їхні умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Також судом з'ясовано, що обвинувачені цілком розуміють та усвідомлюють права, визначені в пункті 1 частини п'ятої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угод про примирення, передбачені частиною першою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, щодо якого вони визнають себе винуватими та вид покарання, яке до них буде застосовано.
Під час підготовчого судового засідання з'ясовано у потерпілої, що вона цілком розуміє та усвідомлює наслідки затвердження угод, передбачені частиною першою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угод між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах, а також, що в розглядуваному випадку відсутні фактичні підстави для визнання винуватості чи обвинувачені не мають можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечувалося у підготовчому судовому засіданні сторонами угод.
Умови угод відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інкримінований обвинуваченим злочин підпадає під категорію злочинів, щодо яких передбачена можливість укладення угоди про примирення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та про наявність передбачених законом підстав для затвердження угод і призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 314, 370, 374, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 21 лютого 2020 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Затвердити угоду про примирення, укладену 21 лютого 2020 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази: брухт чорних металів у вигляді двох металевих залізничних рейок, довжиною 421 см та 438 см, загальною вагою 280 кілограм, залишити у володінні потерпілої ОСОБА_4 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий