№ 33/824/3415/2019 Постанова винесена суддею Іваніною Ю.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
04 листопада 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Самарцева Я.Ю. розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Піщанка Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 11 липня 2019 року о 23 год. 15 хв. по пр. Соборності, 30 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, поведінка не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з грубим порушенням його прав та грубим порушенням нормативно-правових актів, згідно яких оформлюються поліцейськими матеріали про адміністративні правопорушення та здійснюється процедура направлення особи до лікарняного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зокрема, зазначає, що протокол не відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП, так як містить одразу два правопорушення (керування та відмова), а конкретна частина у протоколі не вказана, хоча дана стаття складається з шести частин. Також у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, зазначає, що після завершення складання протоколу, він самостійно поїхав до КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» та здав аналіз, яким встановлено відсутність алкогольного та/чи наркотичного сп'яніння.
Таким чином, на думку апелянта, у даній справі було застосовано спрощений підхід до розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності без врахування його пояснень та доводів, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Самарцева Я.Ю. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який, на противагу твердженням апелянта, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_1 та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду відповідно на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, та акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідно до якого, огляд та тимчасове затримання транспортного засобу BMW 318i, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено у зв'язку зі ст. 130 КУпАП.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, виявивши у ОСОБА_1 під час спілкування, ознаки наркотичного сп'яніння, працівники поліції у присутності свідків неодноразово пропонували йому пройти огляд у лікаря-нарколога в медичній установі та роз'яснили правила проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 начебто погодився, однак на пропозицію працівників поліції сісти до їх автомобіля та поїхати з ними до медичного закладу для проходження огляду, в автомобіль не сів, зазначивши, що він не розуміє, чому потрібно їхати до лікаря, так як він нормальна людина, тому працівники поліції, розцінивши таку поведінку ОСОБА_1 , який, уникаючи чіткої відповіді щодо надання згоди на їх пропозицію проїхати до лікарні на огляд та вчинення дій по його проходженню шляхом доставлення його до медичного закладу в супроводі працівників поліції, фактично вдався до затягування часу, як відмову від проходження огляду, склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
А тому пояснення ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду про те, що працівники поліції, зупинивши його, не роз'яснювали, що вони від нього хочуть, та виявивши у нього ознаки наркотичного сп'яніння, спочатку йому запропонували пройти огляд на приладі Драгер, але так як він виявився несправним, йому запропонували пройти огляд у лікаря, на що він погодився, однак працівники поліції вели себе підозріло та сказали, що вони не будуть з ним кататися, так як це велика трата часу, тому він самостійно поїхав до лікарні та здав аналіз, яким встановлено відсутність алкогольного чи наркотичного сп'яніння, судом апеляційної інстанції розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
До того ж, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи дії інспектора по складанню щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку.
Також не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про порушення процедури і спростовування факту вимоги працівників поліції пройти огляд у закладі охорони здоров'я через відсутність у матеріалах справи відповідного направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки за змістом Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, таке направлення видається лише у разі наявності згоди водія пройти огляд в закладі охорони здоров'я, а такої згоди, як свідчить відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, ОСОБА_1 не надавав.
Стосовно доводів захисника під час апеляційного розгляду про недотримання працівниками поліції безперервності відеозапису усіх обставин даної події, то зазначений факт не спростовує обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки підтверджується вищенаведеними доказами.
Що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на частину ст. 130 КУпАП, то вони є надуманими, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 163874 зазначено частину 1 статті 130 КУпАП щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 .
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол не відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП, так як містить одразу два правопорушення (керування та відмову), з огляду на наступне.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, в тому числі, за відмову особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України, та всупереч доводам апелянта, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо наявного в матеріалах справи медичного висновку №006113 від 12.07.2019 року КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то він не спростовує правильність висновків суду і не підлягає врахуванню, оскільки ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння, а не за керування ним в стані сп'яніння, що утворює окремий склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , на який він посилається, у даному випадку не має доказового значення.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.