вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 760/15224/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5831/2020Головуючий у суді першої інстанції - Козленко Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 квітня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з заявою, в якій просила встановити юридичний факт свого проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю з 2002 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, з підстав, передбачених положеннями ч. 4 ст. 315 ЦПК України (а.с. 21, 22).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що з огляду на відсутність інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_3 , висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є помилковим та передчасним (а.с. 24-27).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.04.2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Майданником І.В. від 21.022019 року ОСОБА_1 , як особі, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю понад п'яти років, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті гр. ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 не може підтвердити свої родинні відносини з померлим.
При цьому, ані відомостей про інших осіб, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , ані інформації про спір щодо спадкового майна, матеріали справи не містять.
Так, згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При цьому, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої до суду заяви вбачається наявність спору щодо підтвердження права на спадщину після померлого ОСОБА_3 , а тому дане питання повинно вирішуватися в порядку позовного провадження.
Однак, зазначаючи, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, суд першої інстанції не навів обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між якими особами виник спір, обмежившись лише передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору.
Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження саме з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний та помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
При цьому, також слід наголосити, що згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, передбачені ст.143 ЦПК ( 1502-06 ), зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні
даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних
випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати
додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень
проти них.
Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами
в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту
населення - у справах про встановлення факту перебування на
утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові;
інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття
спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення
факту родинних відносин для вирішення питання про належність до
громадянства України; органи страхування - у справах про
встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про наявність у даній справі спору про право не відповідає встановленим обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська