справа № 359/3008/19 головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.
провадження № 22-ц/824/3347/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
28 квітня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за період з 20 березня 2014 року по 28 лютого 2019 року за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 102 358 грн. 21 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні в Бориспільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист № 2-496, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 15 липня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 ентів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 січня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 систематично не сплачує аліменти на утримання сина, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 15 березня 2019 року становить 102 358 грн. 21 коп. ОСОБА_1 ухиляється від добровільного погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір неустойки (пені) за період з 20 березня 2014 року по 28 лютого 2019 року у сумі 31 646 грн. 40 коп.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що сума неустойки рівнозначна сумі боргу, а вирахувана сума взагалі у декілька разів перевищує суму боргу по аліментах, що свідчить про її невірний розрахунок. Відповідач вказує на те, що неустойка (пеня) за один місяць розраховується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Загальна сума неустойки (пені) відповідно до довідки розрахунку становить 31 646 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15 липня 2010 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 січня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.15).
06 липня 2015 року постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с.16).
16 вересня 2015 року ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с.13).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості, виданої головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Письок Ю.В., за період з 20 березня 2014 року по 28 лютого 2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 102 358 грн. 21 коп. (а.с.17-19).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 196 СК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічно вирішено питання в частині розрахунку пені на заборгованість по аліментах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, ОСОБА_8 посилається на те, що відповідач не сплачує аліменти, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. У позовній заяві ОСОБА_3 навела розрахунок в межах суми заборгованості, виходячи з формули, яка підлягає застосуванню згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що позивачем наведено невірний розрахунок та надає суду власний розрахунок. Однак, такий розрахунок не відповідає правовій позиції, що викладена вищезазначеній постанові Верховного Суду, а тому доводи ОСОБА_1 не можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки до суми, на яку вказує відповідач.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалено на підставі наявних у справі доказів, є законним та обґрунтованим, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2020 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.