Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Харків
справа № 641/6083/16-ц
провадження № 22-ц/818/2133/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Чайка І.В., в залі суду в місті Харкові, -
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та надвірними будівлями.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 22 січня 2020 року закрито провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.
28 січня 2020 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, просив стягнути з позивачки судові витрати, а саме: витрати у зв'язку із наданням правничої допомоги у розмірі 29 100 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву щодо стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що закриття провадження у справі з підстав відмови позивача від позову надає право відповідачам вимагати відшкодування позивачкою понесених ними судових витрат. Крім того, дії позивачки свідчать про зловживання процесуальними правами, що також є підставою для стягнення судових витрат на користь відповідачів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 надали відзив на апеляційну скаргу, просили залишити її без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідачів про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення з позивачки на користь відповідачів судових витрат, оскільки провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову; при цьому не встановлено зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що у липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та надвірними будівлями.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 01 серпня 2016 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом (а.с.18 т.1).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2016 року провадження у справі зупинено до розгляду цивільної справи № 641/7612/16-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про виділ майна в натурі та визначення порядку користування спірною земельною ділянкою (а.с.39 т.1).
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року по справі № 641/7612/16-ц за позовом ОСОБА_2 (правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про виділ майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, були перерозподілені частки у праві спільної часткової власності співвласників у житловому будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . За ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано 71/100 частин домоволодіння за вищевказаною адресою, а за ОСОБА_1 - визнано 29/100 частин. Виділено в натурі житлові приміщення та надвірні будівлі; припинено право спільної часткової власності; встановлені границі між земельними ділянками (а.с.66-71 т.1).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 січня 2019 року провадження у даній справі було поновлено (а.с.74 т.1).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від суду від 23 квітня 2019 року до участі у справі, в якості правонаступника ОСОБА_2 залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.186 т.1) .
25 квітня 2019 року між адвокатом ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори про надання професійної правничої (правової) допомоги.
15 травня 2019 року представником відповідачів до суду були подані попередні (орієнтовні ) розрахунки суми судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишено без задоволення та ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.04.2019 року залишено без змін (а.с.46-50 т.2).
Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , подану на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, залишено без задоволення та вищевказану ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, залишено без змін (а.с.141-145 т.2).
20 листопада 2019 року справа надійшла з Верховного Суду до Комінтернівського районного суду м. Харкова та її розгляд був призначений у підготовче засідання на 18 грудня 2019 року (а.с. 146 т.2).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року провадження у справі було зупинено до розгляду заяви ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Чайка І.В.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року у задоволенні заяви про відвід головуючому судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Чайка І.В. у цивільній справі № 641/6083/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року судовий розгляд у даній справі поновлено та було призначено підготовче засідання на 22 січня 2020 року (а.с.169-170 т.2).
22 січня 2020 року в судовому засіданні представник позивача подав до суду заяву про відмову від позову (а.с. 193 т.2).
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2020 року провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Обгрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_7 посилався на те, що у зв'язку з відмовою позивачки від позову, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідачів витрат на правничу допомогу, які понесли останні під час розгляду вказаної справи.
Статтею 142 ЦПК України визначений порядок розподілу судових витрат, зокрема, у разі відмови позивача від позову.
Частиною 3 ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
З матеріалів справи убачається, що спір між сторонами щодо користування земельною ділянкою та надвірними будівлями фактично вирішений постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року по справі № 641/7612/16-ц за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.66-71 т.1).
Тому відмова ОСОБА_1 від позову у зв'язку із вищезазначеними обставинами, не є підставою для покладення на неї обов'язку по відшкодуванню витрат на правничу допомогу на користь відповідача.
Матеріали справи не містять фактів, які б свідчили про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та пред'явлення ним необгрунтованого позову.
Сам факт пред'явлення позову не є безумовною підставою для відшкодування витрат відповідачів на правничу допомогу.
Відмова від позову обгрунтована об'єктивними обставинами, які не залежали від позивачки.
Доказів зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, - відповідачами суду не надано.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з тим доказів, що ОСОБА_7 є адвокатом, - матеріали справи не містять.
Натомість відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є адвокатами та представляли у даній справі інтереси первісного відповідача ОСОБА_2 за довіреністю.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи здійснюється шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.
З квитанцій, наданих заявником до заяви про ухвалення додаткового рішення (а.с.15-16 т.3), не вбачається, що грошові кошти у розмірі 5 000 грн. та 24 100 грн. оформлені у встановленому законом порядку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката. Вказані принципи застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції (п. 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість отримання відповідачем компенсації за понесені в ході розгляду справи судові витрати, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 28.04.2020 року.