Іменем України
28 квітня 2020 року м. Кропивницький
справа № 383/1159/19
провадження № 22-ц/4809/737/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Кіселика С.А., (суддя - доповідач),
суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Бобринецький районний відділ державної виконачої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Замша Дмитра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро),
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про зняття арешту з майна,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про зняття арешту з майна, у якому просить зняти арешт, накладений на підставі постанови старшого державного виконавця Бобринецького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а саме - скасувати арешт з легкового автомобіля Renault Logan 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за час перебування в Автономній республіці Крим з 2013 року по 2019 рік він регулярно сплачував кредитні платежі до ПАТ «Дельта Банк» за придбаний ним автомобіль. Внаслідок чого заборгованість по кредиту ПАТ «Дельта Банк» відсутня.
У лютому 2019 року перетнувши кордон з материковою Україною, він дізнався, що його автомобіль Renault Logan 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 з 08.04.2014 року перебуває під арештом, зокрема у зв'язку з наявністю заборгованості перед ПАТ «Дельта Банк» в сумі 103031,47 грн. Вказує, що згідно інформації Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції виконавчий документ на зазначену суму боргу перед ПАТ «Дельта Банк» 21.05.2015 року виведений із зведеного виконавчого провадження та повернутий стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент завершення).
Крім того, у відділі перебувало 19 виконавчих проваджень по стягненню штрафів з ОСОБА_1 , строк повторного звернення за якими закінчився. Матеріали зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 знищені у 2018 році оскільки сплинув строк їх зберігання. Внаслідок чого позивач вважає, що відсутні будь-які підстави перебування майна під арештом, оскільки закінчились строки для повторного пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання кредитором ПАТ «Дельта Банк», яке з 04.10.2015 року перебуває в стадії ліквідації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій та мотиви його прийняття
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з майна - відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення, судом неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим, воно підлягає скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що з інформаційного витягу з автоматичної системи виконавчих проваджень (а.с.12-13) вбачається, що 24.04.2014 року ДВС у Бобринецькому районі було відкрите виконавче провадження (з накладенням арешту на майно боржника) ОСОБА_1 , в тому числі і щодо стягувача ПАТ «Дельта Банк».
Згідно інформації Територіального сервісного центру № 3543 Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 28.02.2019 року № 31/11/3543-3З/АЗ на автомобіль 2013 року випуску, колір-білий, номерний знак - НОМЕР_2 , власником якого є громадянин ОСОБА_1 , відділом державної виконавчої служби Бобринецького району Головного управління юстиції в Кіровоградській області, 02.04.2014 року, накладено обмеження: тип-розшук, затримання (а.с. 14).
З листа Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 07.03.2019 року № 307 встановлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 383/152/14-ц від 09.04.2014 року, виданого Бобринецьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 103031,47 грн., яке було відкрите 24.04.2014 року та накладено арешт на майно боржника, 21 травня 2015 року зазначене виконавче провадження закрито, а виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п.7 ч.1. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутністю майна боржника (а.с. 11-13).
Відповідно п.1 Договору № 993/К від 16.11.2018 року «Про відступлення прав вимоги за кредитними договорами» та додатками до нього, ТОВ «Дельта Банк» відступив право вимоги по кредитному договору № К-5013770 від 17.06.2013 року та по договору застави транспортного засобу № К-5013770/S ТОВ «Росвен Інвест Україна», де позичальником є ОСОБА_1 із заборгованістю (а.с. 31-39).
Виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 383/152/14-ц від 09.04.2014 року, виданого Бобринецьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 103031,47 грн. є невиконаним.
Доказів щодо сплати боргу за кредитним договором № К-5013770 від 17.06.2013 року позивач до суду не надав.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга надійшла через суд першої інстанції і зареєстрована 13 березня 2020 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.4 ст. 19 ЦПК України.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є справою незначної складності апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
При розгляді позовів про визнання права власності на арештоване майно або зняття арешту з майна судам слід повно та всебічно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність, допустимість та достатність доказів.
Із встановленого судом вбачається, що арешт на все майно ОСОБА_1 було накладено на підставі виконавчого листа №383/152/14-ц від 09.04.2014 року виданого Бобринецьким районним судом на виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року, яким задоволено позов Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору №К-5013770 від 17.06.2013 року у розмірі 102011 грн. 36 коп., з яких тіло кредиту 88981,06 грн., відсотки 6820,47 грн., пеня - 6209,83 грн., а також судовий збір в розмірі 1020 грн.11 коп.
25.05.2015 року, постановою старшого державного виконавця Пачкай М.О., виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 7. ч. 1. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону який був чинним на час проведення виконавчих дій) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів,
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи.
Згідно положень ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Докази, що надаються сторонами до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В позовній заяві та апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що за твердженням позивача останній у 2018 році погасив кредит у повному обсязі.
Однак, будь яких доказів цьому твердженню до матеріалів справи як до суду першої інстанції так і апеляційної інстанції позивач та його представник не надали.
Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів які б підтвердили виконання боржником ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань перед Банком, а саме погашення боргу, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову і ухвалення рішення про зняття арешту з автомобіля, який входить до складу майна боржника на яке накладено арешт.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Замша Дмитра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2020 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 28 квітня 2020 року.
Головуючий С.А.Кіселик
Судді: Л.М.Дьомич
С.М. Єгорова