Провадження № 22-ц/803/4781/20 Справа № 212/1054/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
27 квітня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року, яке постановлено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 березня 2020 року,-
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 118 075 грн. у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 21 травня 2010 року позивачу було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 , просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди 50 000 грн. є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач позбавлений можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, оскільки постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, частий приступоподібний сухий кашель, важкість у грудях, періодичний біль при підвищенні артеріального тиску, біль та обмеження рухів у шийному та попереково - крижовому відділах хребта, загальну слабкість. Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування. Додаткові моральні страждання позивач відчуває у зв'язку з тим, що дані негативні явища з'явились в житті позивача у віці 51 року. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача, який не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є безстроковими, курси лікування не надають належного ефекту, усвідомлення чого, завдає позивачу додаткового душевного болю та страждань.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок його тривалого періоду роботи, зокрема на інших підприємствах.
Крім того, на думку апелянта судом першої інстанції не враховано, що у п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16 квітня 2010 року не вказано конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання у позивача.
Вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
На думку апелянта суд першої інстанції надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, натомість доводи та аргументи відповідача не взято до уваги або не викладено, чим наведені аргументи спростовуються.
Також звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив факт наявності моральної шкоди незважаючи на те, що позивачем його не доведено, оскільки не надано доказів спричинення шкоди.
Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та є завищеним.
Відзиви на апеляційні скарги не подані.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника позивача та відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 17 березня 1981 року по 13 березня 1985 року працював на посаді бурильника шпурів на підземних роботах шахти «Октябрська» РУ ім. Комінтерну об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 14 лютого 1996 року по 04 квітня 1996 року - підземним прохідником шахи «Батьківщина» об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 30 листопада 2004 року по 01 березня 2005 року - підземним гірничим майстром дільниці №38, з 01 березня 2005 року по 16 березня 2007 року - начальником підземної дільниці №38, з 16 березня 2007 року по 01 липня 2008 року - підземним гірничим майстром дільниці №36, з 01 липня 2008 року по 04 листопада - підземним гірничим майстром дільниці №46 шахти імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». 04 листопада 2009 рокеу звільнений з підприємства за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію, згідно зі ст. 38 КЗпП України (а.с.22-28).
Відповідно до п. 16 Акту №38 форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 квітня 2010 року, професійне захворювання у позивача виникло через тривалу роботу, зокрема, на підприємстві відповідача, де він виконував роботи, які через несистематичне використання комплексу пилеподавлення і незабезпечення нормативного провітрювання на робочих місцях, характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищували норми ГДК (а.с. 11).
Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання позивача є робота, зокрема, на підприємстві відповідача протягом 14 років 7 місяців в умовах пилу, концентрація якого перевищувала ГДК (а.с. 11).
Згідно п. 19 Акту визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, зокрема, адміністрація шахти «Октябрська» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», шахти ім. Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», які не виконали вимоги ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закона України «Про охорону праці», в частині створення на робочих місцях умов праці відповідно вимог нормативних актів з охорони праці (а.с. 17).
Висновком МСЕК від 21 травня 2010 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково ( а.с. 8-9).
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту №38 форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 квітня 2010 року вбачається, що професійне захворювання у позивача виникло через тривалу роботу, зокрема, на підприємстві відповідача, де він виконував роботи, які через несистематичне використання комплексу пилеподавлення і незабезпечення нормативного провітрювання на робочих місцях, характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищували норми ГДК (а.с. 11).
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, зокрема, з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
Доводи відповідача про те,що суд першої інстанції встановив факт наявності моральної шкоди незважаючи на те, що позивачем його не доведено, оскільки не надано доказів спричинення шкодине заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, відповідно до норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції не враховано, що у п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16 квітня 2010 року не вказано конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання у позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 19 Акту визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, зокрема, адміністрація шахти «Октябрська» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», шахти ім. Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», які не виконали вимоги ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закона України «Про охорону праці», в частині створення на робочих місцях умов праці відповідно вимог нормативних актів з охорони праці (а.с. 17).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, натомість доводи та аргументи відповідача не взято до уваги або не викладено чим наведені аргументи спростовуються, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням суду враховано відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 60-63).
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки його визначено з урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, оскільки постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, частий приступоподібний сухий кашель, важкість у грудях, періодичний біль при підвищенні артеріального тиску, біль та обмеження рухів у шийному та попереково - крижовому відділах хребта, загальну слабкість. Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування. Додаткові моральні страждання позивач відчуває у зв'язку з тим, що дані негативні явища з'явились в житті позивача у віці 51 року. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача, який не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є безстроковими, курси лікування не надають належного ефекту, усвідомлення чого, завдає позивачу додаткового душевного болю та страждань.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 50 000 гривень.
У зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг представника позивача та відповідача в цій частині, з вищенаведених підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2020 року.
Головуючий:
Судді: