Провадження № 22-ц/803/4202/20 Справа № 753/13306/19 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
28 квітня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 19 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
22.11.2019 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в порядку підсудності надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 ,. до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2019 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 19.12.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.03.2015 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний. В період шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоч за станом здоров'я і матеріальним становищем має можливість надавати матеріальну допомогу дитині, що й стало підставою звернення до суду, а тому просила суд позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 100% від прожиткового мінімуму для дитини в відповідного віку, що є мінімальним рекомендованим розміром аліментів, передбачений Сімейним кодексом України, щомісячно, з дня пред'явлення цього позову і до повноліття дитини.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04 липня 2019 року і до повноліття дитини.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 768 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким просить стягнути на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04.07.2019 року до повноліття дитини, без визначення максимально граничного розміру, а саме: не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення повноліття
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом порушена ст.279 ЦПК України, оскільки було не зрозуміло чи було відкрито провадження у справі у спрощеному порядку з викликом чи без виклику сторін, судом порушено ст.278 ЦПК України, йому не було надано строку для подання відзиву на позов, що позбавило його права викласти своє бачення у справі, вирішуючи питання про розмір аліментів судом порушено ст.182 СК України, яка не передбачає максимальний розмір аліментів до стягнення, а саме - не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, а тому вказана справи повинна бути розглянута у наказному провадженні.
Відповідачка своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість осаджуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.07.2007 року. Рішенням Солом'янського районного суду в м. Києві від 02.03.2015 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується копією рішення суду (а.с.3)
В період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому відповідач записаний батьком дитини.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Відповідач будь-яких доводів і доказів на спростування даного факту не надав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував, що позивачка виявила бажання отримувати аліменти з відповідача в частці від його прибутку, оскільки відповідач є особою працездатного віку, може матеріально утримувати дитину, доказів про наявність інших обставин, які можуть вплинути на визначення розміру аліментів, суду надано не було, нема таких застережень і в доводах апеляційної скарги відповідача, а тому колегія суддів повністю погоджується з висновком районного суду, що до визначення способу виконання рішення суду та розміру стягнутих аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішуючи спір суд правильно керувався вимогами ст.180 СК України, якими передбачено, що батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1)наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, суд першої інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі ј частини всіх видів його заробітку ( доходу) але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення повноліття.
Доводи апеляційної скарги відповідача підлягають відхиленню, оскільки визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам Сімейного кодексу України, та має забезпечити гарантований законом мінімум на утримання однієї дитини, враховуючи, що обов'язок утримання дитини покладається на обох батьків.
Визначення в рішенні суду про стягнення аліментів у розмірі, що не перебільшує десяти прожитковим мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, не суперечить вимогам ч.5 ст.185 СК України, оскільки ці показники, а саме: мінімальний, та максимальний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є рекомендованими, а не гарантованими, та застосовуються тоді, коли із зарплати відповідача потрібно утримувати аліменти не в твердій грошовій сумі, а в частці з прив'язкою до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначення судом максимального, граничного розміру аліментів, які підлягають стягненню, відповідно до вимог ч.5 ст.185 СКУ, повинні бути розглянуті в наказному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма закону є альтернативною для визначення батьком або іншим законним представником дитини, разом з яким вона проживає, щодо його права на звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів, та на обов'язок відповідача сплачувати аліментів на утримання дитини не впливають.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права під час підготовки до розгляду справи на правильність рішення суду не впливають, а тому не можуть бути підставою для його скасування.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова