Провадження № 11-кп/803/1259/20 Справа № 206/310/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2020 року відносно ОСОБА_7 , -
цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 19.09.2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 164, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.07.2015 року ОСОБА_7 був засуджений за ч. 2 ст. 164 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі. 17 червня 2017 року звільнився умовно-достроково з невідбутим строком 10 місяців 5 днів. Будучи умовно-достроково звільненим протягом невідбутої частини покарання, він знову вчинив умисний злочин, за який був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.09.2018 року за ч. 2 ст. 164, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі.
Оскільки на момент розгляду справи засуджений не відбув 3/4 частини призначеного судом строку покарання, а строк для настання пільги наступить лише після 11.06.2020 року, тому суд першої інстанції і відмовив в задоволенні клопотання.
В апеляційній скарзі:
- засуджений просить розглянути справу та застосувати до нього вимоги ст. 81 КК України, оскільки стаття, за якою він засуджений не є тяжкою, а також те, що він не має стягнень, та має заохочення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Апеляційним переглядом встановлено, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.09.2018 року за ч. 2 ст. 164, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі.
Початок строку відбування покарання - 18.11.2018 року, кінець строку - 18.12.2020 року.
ОСОБА_7 з 18.11.2018 року відбуває покарання в ДУ “Ігренський ВЦ (№ 133)”.
Згідно довідки ДУ “Ігренський ВЦ (№ 133)”, засуджений ОСОБА_7 звільнявся умовно-достроково 17.06.2017 року на невідбутий термін 10 місяців 5 днів.
Згідно ч. 3 ст. 81 КК України пільга на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання настає після відбуття не менш трьох чвертей строку покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Отже, підстава для можливого застосування ст. 81 КК України, настане лише після відбуття 3/4 призначеного покарання, тобто після 11.06.2020 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що правові підстави для застосування відносно засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення, - відсутні, оскільки засуджений ще не відбув 3/4 частини призначеного судом строку покарання.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що стаття, за якою він засуджений не є тяжкою, а також те, що він не має стягнень, та має заохочення, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового засідання, суд в повному обсязі дослідив всі обставини справи, дані про особу засудженого та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Істотних порушень, кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.
Ухвала суду за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, як законну, - слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2020 року відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4