28 квітня 2020 року м. Чернівці
Справа № 725/880/20
Провадження №22-ц/822/439/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.
секретар - Герман Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, головуючий у І-й інстанції - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Вказувала на те, що 15 серпня 2007 року між ПАТ «АК Промислово-Інвестиційний банк» в особі Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Чернівці та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2148 в іноземній валюті. Зобов'язання за вказаним договором були забезпечені договором іпотеки, укладеним разом із нею 15 серпня 2007 року, предметом якого є земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Наприкінці 2012 року ПАТ «Промінвестбанк» здійснив відступлення права вимоги за кредитним договором іпотеки ТОВ «Кредитні ініціативи».
29 січня 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснив задоволення своїх вимог щодо предмету кредитного договору шляхом звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 85,10 кв.м. по АДРЕСА_1 , який перейшов у власність даного ТОВ «Кредитні ініціативи».
На даний момент у неї відсутній доступ до вказаного майна, оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» вдалося до забезпечення фізичної охорони майна шляхом використання послуг ТОВ «ПШР «Тигр».
Зазначала, що чинним законодавством заборонено реалізовувати майно, що було предметом іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, який надавався в іноземній валюті. Вказаний будинок є її єдиним житлом, а тому незаконні дії ТОВ «Кредитні ініціативи» порушують її майнові права.
Вважала, що існує не безпідставний ризик втрати нею, в порушення чинного законодавства України, належного їй житла.
Просила вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0660 га по АДРЕСА_1 , із забороною відчуження вказаної земельної ділянки та житлового будинку.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду.
Забезпечено позов шляхом накладання арешту на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 85,10 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0660 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зі забороню відчуження будинку та земельної ділянки, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладання арешту.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову.
Посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Зазначає, що заявником не наведено жодних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та будь- яких об'єктивних сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Судом не надано оцінки відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам та їх співмірності. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності. Задовольняючи подану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не навів обґрунтувань щодо співмірності прийнятих ним заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Вказує на те, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом, однак оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає. Крім того, в ухвалі не вирішено питання про зустрічне забезпечення.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між учасниками справи дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, у разі, якщо заявник у визначений законом строк подасть до суду вказаний ним позов і позовні вимоги будуть задоволені.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як роз'яснив Верховний Суд України у пунктом 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності вказаного майна є іпотечний договір № 1189 від 15 серпня 2007 року, відповідно до якого іпотекодавцем житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
У поданій заяві ОСОБА_1 зазначала про те, що дії ТОВ «Кредитні ініціативи» порушують її права як іпотекодавця, з огляду норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та створюють ризик подальшого продажу житлового будинку з метою отримання фінансової вигоди, а тому вважає, що існує не безпідставний ризик втрати нею належного їй майна, в порушення чинного законодавства України.
Заявником чітко вказано вид забезпечення позову, зазначено необхідну інформацію про предмет забезпечення. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 26 лютого 2020 року Першотравневим районним судом м. Чернівці відкрито провадження у цивільній справі № 725/1058/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Козлова Наталія Володимирівна, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, відновлення становища, яке існувало до порушення права.
Доводи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності, не заслуговують на увагу, оскільки це не призводить до втручання у господарську діяльність відповідача, проте позбавляє його права на відчуження даного майна у будь-який спосіб.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 у справі №910/1040/18.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. При цьому право власності на спірне майно ТОВ «Кредитні ініціативи» не порушується, а лише обмежується на час розгляду справи право власника на відчуження та розпорядження спірним житловим будинком та земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно застосував заходи забезпечення позову.
Стосовно зустрічного забезпечення колегія суддів зауважує, що зважаючи на предмет спору в разі відмови в позові йтиметься лише про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, відновлення становища, яке існувало до порушення права, а з відповідним припиненням заходів забезпечення позову перестануть існувати й перешкоди для зміни правового статусу предмета іпотеки. Задоволення ж позову теж не потягне зміни прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки.
Апелянтом не надано доказів про можливі збитки, які будуть спричинені забезпеченням позову.
Перелік випадків, у яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України та є вичерпним. Так, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов'язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов'язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Відповідні доводи апелянта в контексті відсутності зустрічного забезпечення є необґрунтованими.
При цьому, відповідач не позбавлений можливості скористатися передбаченим процесуальним законом правом звертатися до суду із заявами про скасування вжитих судом заходів чи їх зміні на інші, а також про зустрічне забезпечення у відповідності до ст.ст.154-159 ЦПК України з метою протидії недобросовісного використання позивачем процесуальними правами.
Однак суд першої інстанції в своїй ухвалі не обґрунтував співмірність виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог у даному випадку саме зазначеного виду забезпечення позову - арешту на майно, так як він є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки такий спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном.
Приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір з приводу вказаного нерухомого майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, колегія суддів, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити частково та змінити вид забезпечення позову у даній справі - з арешту на заборону відчуження житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 780107873101) та земельну ділянку площею 0,0660 га (кадастровий номер 7310136600:07:002:0060), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2020 року про забезпечення позову змінити в частині виду забезпечення позову - з накладення арешту на заборону відчуження житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 780107873101) та земельну ділянку площею 0,0660 га (кадастровий номер 7310136600:07:002:0060), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк