28 квітня 2020 року
м. Харків
Справа № 645/869/19
Провадження № 22-ц/818/1742/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Котелевець А.В., Овсяннікової А.І.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року в складі судді Ульяніч І.В.,-
У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.10.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
Спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 прийняв спадщину, до складу якої, в тому числі, входять кредитні зобов'язання померлого позичальника.
В зв'язку з цим просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.10.2010 року в розмірі 11058,86 грн., а також судовий збір в розмірі 1921 грн..
Представник АТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи, був сповіщений належним чином, подав заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, проти постановлення по справі заочного рішення не заперечували.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2019 року явка представника позивача в судове засідання була визнана обов'язковою, але представник позивача двічі не з'явився в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що він не отримував свідоцтво про право на спадщину.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - залишено без задоволення.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є таким, що постійно проживав разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями їх паспортів, де в якості адреси реєстрації зазначена адреса: АДРЕСА_1 , а отже ОСОБА_1 вважається таким, що фактично прийняв спадщину.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Залишаючи позов Банку без задоволення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав до суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 та має відповідати за виниклою заборгованістю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 05 жовтня 2010 року, а саме - анкети-заяви позичальника ОСОБА_2 та Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_2 звернулась за отриманням банківських послуг. В анкеті-заяві позичальника не зазначено яку суму кредиту вона просила та отримала.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається зі змісту позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_2 виконав.
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно позову зазначено, що в період дії кредитного договору ОСОБА_2 не дотримувалась його умов, внаслідок чого станом на час її смерті в неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 11058,86 грн., з яких: 10958,86 грн. - заборгованість за кредитом; 100 грн. - пеня.
В обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав відповідний розрахунок.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Матеріали справи свідчать, що позивач надав копії паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно яких вбачається місце реєстрації померлого позичальника та відповідача по справі: АДРЕСА_2 .
Позивачем була надіслана претензія кредитора від 27.10.2017 року до Дванадцятої харківської державної нотаріальної контори в порядку ст. 1281 ЦК України, згідно якої кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Згідно відповіді Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 27.10.2017 року, вбачається, що на підставі претензії кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року була заведена спадкова справа № 967/2017. Завідувач нотаріальної контори звернув увагу, що спадкова справа № 967/2017 була заведена на підставі претензії Банку, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Матеріали справи свідчать, що доказів звернення в установлений законом строк спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем надано не було. Спадкова справа була заведена на підставі претензії банку.
Також ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що відповідач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 за заповітом, або за законом, ступінь їх рідства, прийняття ним спадщини, склад та вартість майна, одержаного у спадщину.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Відповідно до вимог ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Банк звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач у даній справі, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відсутність свідоцтва про прийняття спадщини не звільняє спадкоємця від виконання обов'язків щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим, він повинен виконати боргові зобов'язання померлої, як її спадкоємець.
Згідно положень ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З відповіді Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 27.10.2017 року, вбачається, що на підставі претензії кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена спадкова справа № 967/2017. Завідувач нотаріальної контори звернув увагу, що з питань отримання свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори ніхто не звертався свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Посилання Банку на те, що відповідач фактично прийняв спадщину після смерті позичальника безпідставні та спростовуються матеріалами справи, оскільки відомості про прийняття відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_2 відсутні, а тому вважати що саме ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 не можна.
Вимогами цивільного законодавства передбачена відповідальність, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Проте, банком не надано до суду доказів наявності спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , тобто належності їй на праві власності рухомого або нерухомого майна, а також не надано доказів, що підтверджують прийняття відповідачем спадщини після померлої за рахунок якого можливо задовольнити вимоги Банку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банк, як кредитор спадкодавця, самостійно не має можливості встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини, оцінити їх в грошовому еквіваленті, тому при встановлені факту відсутності такої інформації, для всебічного і повного з'ясування обставин справи, суд повинен був самостійно встановити дану інформацію, колегією суддів не приймаються, оскільки будь-яких клопотань з цього приводу Банком не заявлялось.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 квітня 2020 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.В. Котелевець
А.І. Овсяннікова