Постанова
Іменем України
21 квітня 2020 року
м. Харків
справа № 628/1756/19
провадження № 22-ц/818/2088/20
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.,
Учасники справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2020 року, ухвалене суддею Барабанової В.В. в залі суду в м. Куп'янськ,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 16.01.2019 року заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області шлюб з відповідачем розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В добровільному порядку відповідач не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини, чим ставить позивача в скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з даною позовною заявою. Інших дітей та утриманців відповідач не має.
У зв'язку із чим просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 768,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, який у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, оскільки відповідач проживає разом з дитиною та повністю утримує сина за власні кошти. Вказує, що суд позбавив відповідача можливості надати докази, оскільки справа була розглянута за відсутності відповідача. Зазначає, що позивачка не надає матеріальної допомоги дитині, з ним не проживає, його не утримує. Позивач знаходиться довгий час за межами України, в Італії з 01.01.2015 року. Посилається на те, що він є інвалідом 3 групи, отримує пенсію у розмірі 2044 грн., інших доходів на має, також на його утримання знаходиться пенсіонерка мати ОСОБА_4 . Вказує, що згоден виплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, але таких позовних вимог не було заявлено.
Представник позивача ОСОБА_5 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апелянта є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову та малозначності справи, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16.01.2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який зареєстрований 20.08.1995 року Хмельницьким м/в реєстрації актів громадського стану, актовий запис №1291. (а.с. 6, 7, 8)
Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Куп'янського міського управління юстиції в Харківській області. (а.с. 3)
ОСОБА_3 навчається у Куп'янському автотранспортному коледжі 1 курсу з 01.09.2018 року по 30.06.2022 року.
Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов'язку батьків утримувати дітей і його виконання.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами ч. 2ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 СК України встановлено, що розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статті183,184 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .
Апелянт посилається на те, що син проживає з ним та перебуває на його утриманні, на підвердження чого надає довідку №58, надану 02.07.2019 року Куп'янським автотранспортним коледжем, згідно якої ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 є студентом Куп'янського автотранспортного коледжу 1 курсу; акт проживання громадянина за місцем його реєстрації від 09.07.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 проживає однією сім'єю з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду перешої інстарнції не спростовують.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 постійно проживає на території іншої держави. ОСОБА_1 вказує, що перебуває в Італії тимчасово, оскільки там працює, щоб мати можливість утримувати дітей. Такі доводи ОСОБА_1 не спростовані відповідачем.
Суд надав вірну оцінку показанням свідка, яка вказувала, що ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 , яка регулярно для цього пересилає гроші, а батько фактично мешкає в іншому населенному пункті, окремо від сина.
Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання в якому вказано, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 55).
З матеріалів справи вбачається, що мати ОСОБА_1 також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. (а.с 4)
За положеннями з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 77 ЦПК України).
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що його син ОСОБА_3 знаходиться на його утриманні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що згоден надавати аліменти на утримання неповнолітнього сина, але в твердій грошовій сумі. Між тим, в силу ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів витзначає їх одержувач.
Відповідно до статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, відповідач не позбавлений можливості, у разі зміни майнового або сімейного стану звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - С.С. Кругова
О.В. Маміна