Справа № 345/1263/19
Провадження № 11-кп/4808/240/20
Категорія ч.4 ст. 190 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
28 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участюсекретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язкуматеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2020 року,-
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у державній установі «Іванно-Франківська установа виконання покарань №12», з можливістю внесення застави, на 60 днів, тобто до 31 травня 2020 року включно.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду,обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Рожнятівського районного суду від 02 квітня 2020 року та призначити йому цілодобовий домашній арешт.
Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконно та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Зокрема вказує, що не скоював злочин, який йому інкримінують, а кримінальне провадження відносно нього сфальсифіковано слідчими і Калуською місцевою прокуратурою.
Стверджує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор і суд першої інстанції, відсутні на сьогоднішній день і в майбутньому їх не може бути.Зокрема, вказує, що ніколи не переховувався від органів досудового розслідування, а кримінальна справа була порушена відносно нього після його виїзду за кордон, що підтверджується матеріалами провадження. Відповідно, йому не було відомо про проведення досудового розслідування, а також про обрання щодо нього запобіжних заходів та покладення обов'язків. Про кримінальне провадження йому стало відомо в момент затримання - 14 лютого 2018 року, що підтверджується постановою суду м. Калініград від 22 серпня 2018 року. Щодо незаконного впливу на потерпілих та свідків, то всі 9 потерпілих допитані судом і жоден не заявив про вплив чи тиск на них з боку обвинуваченого. Зазначене стосується і свідків.
Вказує на те, що суд безпідставно не взяв до уваги його доводи про існування міцних соціальних зв'язків, про несудимість, наявність постійного місця реєстрації та проживання, а також про те, що він зобов'язується виконувати всі законні вимоги суду.
Звертає увагу суду на розумність строків розгляду провадження та утримання його під вартою вже протягом 2 років і 2 місяців.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги. При цьому обвинувачений зазначив про те, що ним були подані доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказував про недотримання в камерах УВП №12 необхідних правил щодо профілактики захворювання на COVID-19;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Щодо зазначених обвинуваченим ОСОБА_8 доповнень до апеляційної скарги, то на час апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції жодних доповнень, додатків до апеляційної скарги не поступало.
Рішенням Конституційного Суду України №4 р/2019 від 13.06.2019 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Вищевказаним рішенням Конституційний суд України зобов'язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність до прийнятого рішення.
Однак, до теперішнього часу Верховною Радою України рішення Конституційного суду України не виконано і відповідні зміни до кримінального процесуального закону не внесені.
Визнання Конституційним Судом України положення ч. 2 ст. 392 КПК України неконституційним, свідчить про те, що ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному розгляду.
Незважаючи на те, що діючим національним кримінальним процесуальним законом не встановлено порядок оскарження ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що з метою забезпечення ефективної реалізації права на судовий захист та задля досягнення цілей правосуддя, обвинувачений ОСОБА_8 має право на оскарження ухвали суду першої інстанції і його апеляційна скарга підлягає розгляду.
У зв'язку з тим, що кримінальне провадження розглядається судом першої інстанції і не може бути витребувано судом апеляційної інстанції, розгляд апеляційної скарги відбувається на підставі контрольного провадження.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
В даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 21.02.2019 року підозрюваному ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Після передачі обвинувального акту до суду та розгляду провадження в суді,ухвалою Рожнятівського районного суду від 18 квітня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено розмір застави в межах 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 576300 гривень. В подальшому, за клопотанням прокурора, строк тримання під вартою обвинуваченому неодноразово продовжувався, востаннє його продовжено до 10 квітня 2020 року.
18 березня 2020 року прокурором повторно заявлено клопотання про продовження ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки строк його перебування під вартою закінчується, а судовий розгляд не завершено, заявлені ризики не зменшились з часу застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у державній установі «Іванно-Франківська установа виконання покарань №12», з можливістю внесення застави, на 60 днів, тобто до 31 травня 2020 року включно.
При цьому, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , суд врахував, що ухвалою Рожнятівського районного суду від 18 квітня 2019 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 576300 гривень. А тому при внесенні застави у визначеному судом розмірі обвинувачений має підстави на зміну запобіжного заходу на заставу, тобто на більш м'який.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Саме із зазначених вище підстав колегія суддів не приймає до уваги та не в праві надавати оцінку доводам обвинуваченого щодо недоведеності стороною обвинувачення факту здійснення інкримінованогойому злочину.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , судом правильно встановлено, що воно є обґрунтованим, а підстави для зміни цього запобіжного заходу більш м'яким відсутні, зважаючи на те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше був оголошений у розшук, та за відсутності даних, які б вказували на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, існує ризик того, що він може переховуватись від суду.
Колегія судді приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що поведінка обвинуваченого у судовому засіданні при дачі показань потерпілим ОСОБА_10 , дають підстави суду вважати, що він може незаконно впливати на потерпілих.
Колегія суддів також враховує, що зі змісту пояснень сторін вбачається, що розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції наближається до завершення, що свідчить про значне посилення ризику ухилення обвинуваченого від суду, оскільки наслідки ймовірного притягнення його до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, можуть бути розцінені ним, як більш небезпечні ніж спроба уникнути відповідальності шляхом ухилення від суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що відсутні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються матеріалами провадження.
Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і наявність відповідного суспільного інтересу щодо розгляду вищевказаного кримінального провадження.
Посилання обвинуваченого на те, що він має міцні соціальні зв'язки, постійне місця проживання та деякі захворювання, не є безумовними підставами для відмови в продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів приймає до уваги, що матеріали контрольного провадження та надані сторонами дані не містять об'єктивної інформації про те, що перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою створює реальну загрозу його здоров'ю і на даний час відсутні дані, які свідчать про випадки захворювання осіб, які тримаються під вартою в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» на COVID-19 та існування небезпеки для їх здоров'я.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання про недотримання в камерах УВП №12 необхідних правил щодо профілактики захворювання на COVID-19 може бути вирішено відповідними компетентними органами, повноваження яких дозволяють здійснити необхідну перевірку та змусити адміністрацію установи усунути виявлені недоліки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому суд дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Розумним, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції триває з березня 2019 року і до теперішнього часу суд не розглянув його по суті.
Враховуючи, складність кримінального провадження та поведінку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен, діючи з більшою відповідальністю, зосередити свої зусилля на дотриманні вимог щодо розумного строку розгляду кримінального провадження та прийняти ефективні заходи щодо розгляду кримінального провадження по суті та постановлення остаточного рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення розумних строків розгляду кримінального провадження не є правовою підставою для закриття кримінального провадження, розгляд якого повинен бути продовжений у відповідності до вимог кримінального процесуального закону із застосуванням відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є обрання запобіжного заходу, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти спробам перешкодити судочинству.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 176-178, 183, 194, 331, 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5