Провадження № 11-кп/803/1319/20 Справа № 184/2596/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019040360000799, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Азербайджан, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешкає у АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2020 року клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задоволено, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовлено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, до 24 квітня 2020 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, що підтверджується тим, що після вчинення злочину він виїхав з м. Покров та до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років; продовжувати злочинну діяльність, впливати на потерпілу, свідків. Також судом враховано репутацію обвинуваченого - відсутність доказів існування у нього законного джерела доходу та роботи, а також те, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, що, з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою.
В апеляційній скарзі:
- обвинувачений просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Апелянт зазначає, що він не збирається переховуватися від суду та впливати на свідків. Вказує, що більше 10 років проживає за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_9 у цивільному шлюбі та чотирма їхніми дітьми.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його адвоката, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ризики, які враховувались судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати. Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, може переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність та впливати на потерпілу, свідків.
Апеляційний суд вважає, що вказані ризики доведені і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що спричинило смерть потерпілого, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, що в свою чергу дає обґрунтовану підставу вважати наявність ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, що ускладнить та негативно вплине на повноту, об'єктивність, всебічність та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження, та продовжувати злочинну діяльність.
Також, апеляційний суд зважає на те, що судовий розгляд продовжується, анкетні дані і інформація про свідків обвинуваченому відомі, що разом у сукупності з наведеними обставинами дає підстави ймовірності впливу на останніх з боку обвинуваченого.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченому, та більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також вважає, що даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Інші доводи апеляційної скарги, як видно з матеріалів провадження, були предметом ретельного дослідження в суді першої інстанції, в тому числі і щодо даних про обвинуваченого.
Ухвала за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2020 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12019040360000799, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4