справа № 399/272/20
провадження № 1-кс/399/84/2020
27 квітня 2020 року слідчий суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області - ОСОБА_3 , ст. слідчого СВ Онуфріївського ВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області - ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Онуфріївка клопотання старшого слідчого СВ Онуфріївського ВП ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене начальником Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Онуфріївка, Онуфріївського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
20.05.2019 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.1 ст. 185 КК України на 80 годин громадських робіт, громадські роботи відбув;
27.04.2020 року до суду звернувся старший слідчий СВ Онуфріївського ВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області капітан поліції ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим з начальником Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 29 лютого 2020 року, приблизно о 12.30 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Онуфріївського дендропарку, який розташований по вул. Графа Толстого, буд. 76 в сел. Онуфріївка Кіровоградської області, в ході проведення негласних слідчих розшукових дій збув ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 200 гривень, паперовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини зеленого кольору, в якій згідно висновку експерта № 372 від 20 березня 2020 року міститься особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,0024 грами, який незаконно збув ОСОБА_5 без передбаченого законом дозволу. Таким чином, ОСОБА_5 , незаконно збувши особливо небезпечну психотропну речовину в місцях масового перебування громадян, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 307 КК України. У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець сел. Онуфріївка Кіровоградської області, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1 , не працюючий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше судимий: Комсомольським міським судом Полтавської області 20.05.2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, участь у бойових діях не брав, урядових нагород не має. 27 квітня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України підтверджується зібраними по провадженню доказами, а саме: - показаннями свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що він неодноразово купував наркотичні засоби та психотропні речовини у місцевих жителів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які за попередньою змовою групою осіб займаються виготовленням, перевезенням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин; - результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 29.02.2020 року, згідно якого було задокументовано факт збуту ОСОБА_5 особливо небезпечної психотропної речовини - PVP ОСОБА_6 ; - оперативною закупкою від 29.02.2020 року, в ході якої ОСОБА_6 видав білий паперовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини зеленого кольору, яку він придбав у ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 200 гривень; - висновком експерта № 372 від 20.03.2020 року відповідно до якого порошкоподібна речовина, яку 29.02.2020 року ОСОБА_5 збув ОСОБА_6 є особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,0024 грами. Сукупно аналізуючи обставини злочину та особистість підозрюваного, можна дійти до висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, не працює і не навчається, за місцем проживання характеризується посередньо як особа, яка схильна до вчинення крадіжок та порушення громадського порядку, раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, не одружений, вчинив злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто злочин проти здоров'я населення, а тому несе підвищену суспільну небезпеку, визнав свою вину у вчиненні вказаного ним кримінального правопорушення. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які підтвердили його участь у вчиненні злочину та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується). Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 не працює, постійного джерела заробітку не має, схильний до вчинення злочинів, усвідомлюючи міру покарання за вчинення умисного злочину, з метою уникнення від відповідальності, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_5 знаходячись на волі, враховуючи вищезазначений факт, що він вчинив тяжкий злочин та є обізнаним щодо показання свідка, який викриває його у вчиненні злочину, що чітко підтверджується матеріалами кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде фізично чи психологічно впливати на свідка, який викриває його у вчиненому злочині. Наведене є обґрунтуванням застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, так як наявна необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, який підтвердив його участь у вчиненні злочину, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
Тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з мотивів, що викладені в ньому. За наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, які характеризують особу, просили застосувати щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним в клопотанні ризикам.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України визнав в повному обсязі. Заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стверджував, що відсутні ризики, встановлені в ст.177 КПК України, для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
З матеріалів клопотання вбачається, що 20.02.2020 року до ЄРДР за №12020120100000059 внесено відомості про злочин за ознаками ч.2 ст.307 КК України наступного змісту: «в ході проведення розслідування кримінального провадження № 12020120100000046 від 05.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України було встановлено, що жителі Онуфріївського району Кіровоградської області ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 займаються виготовленням, перевезенням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин».
29 лютого 2020 року, приблизно о 12.30 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Онуфріївського дендропарку, який розташований по вул. Графа Толстого, буд. 76 в сел. Онуфріївка Кіровоградської області, в ході проведення негласних слідчих розшукових дій збув ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 200 гривень, паперовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини зеленого кольору, в якій згідно висновку експерта № 372 від 20 березня 2020 року міститься особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,0024 грами, який незаконно збув ОСОБА_5 без передбаченого законом дозволу.
18.04.2020 року до ЄРДР за №12020120100000059 внесено відомості про злочин за ознаками ч.2 ст.307 КК України наступного змісту: «в ході проведення розслідування кримінального провадження № 12020120100000046 від 05.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України було встановлено, що жителі Онуфріївського району Кіровоградської області ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 займаються виготовленням, перевезенням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин».
27.04.2020 року за вказаним фактом ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини в місцях масового перебування громадян.
Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Ухвала судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст.177, 178, 183 КПК України.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
На даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Під час розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний встановити обґрунтованість підозри, а також проаналізувати наявність конкретних ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому відповідні ризики повинні бути належним чином доведені, викладені в матеріалах кримінального провадження та свідчать про необхідність в обранні саме цього запобіжного заходу.
Чинним законодавством в якості доречних та достатніх ризиків які необхідні для утримання особи під вартою визначені ризики: можливої втечі; порушення громадського порядку; перешкоди встановлення істини в справі та можливості скоєння аналогічного злочину.
При винесенні рішення про обрання запобіжного заходу суд повинен враховувати, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність реальної підстави або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ). Відповідно до п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України покладає на сторону обвинувачення, при зверненні до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу, обов'язок довести не лише існування заявлених ризиків, а і наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, також запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини.
Досудовим слідством зібрані докази на підтвердження причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КПК України, в якому він підозрюється. А саме: показаннями свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що він неодноразово купував наркотичні засоби та психотропні речовини у місцевих жителів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які за попередньою змовою групою осіб займаються виготовленням, перевезенням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин; результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 29.02.2020 року, згідно якого було задокументовано факт збуту ОСОБА_5 особливо небезпечної психотропної речовини - PVP ОСОБА_6 ; оперативною закупкою від 29.02.2020 року, в ході якої ОСОБА_6 видав білий паперовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини зеленого кольору, яку він придбав у ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 200 гривень; висновком експерта №372 від 20.03.2020 року відповідно до якого порошкоподібна речовина, яку 29.02.2020 року ОСОБА_5 збув ОСОБА_6 є особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,0024 грами.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч.2 ст.177 КПК України крім обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий у своєму клопотанні посилається на ту обставину, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, не працює і не навчається, за місцем проживання характеризується посередньо як особа, яка схильна до вчинення крадіжок та порушення громадського порядку, раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, не одружений, вчинив злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто злочин проти здоров'я населення, а тому несе підвищену суспільну небезпеку, визнав свою вину у вчиненні вказаного ним кримінального правопорушення.
Проте, дана позиція сторони обвинувачення суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно положень ст.5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».
В ст. 178 КПК України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання щодо обрання підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя з дотриманням положень ст.178 КПК України враховує особу підозрюваного ОСОБА_5 ..
Підозрюваний ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 . Підозрюваний ОСОБА_5 на обліку в наркологічному чи психіатричному диспансері не перебуває. За місцем мешкання характеризується посередньо, проживає разом з матір'ю та бабусею. Будучи засудженим за попереднім вироком, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 80 годин громадських робіт, які ОСОБА_5 відбув в повному обсязі. В судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що в призначені судові засідання з розгляду кримінального провадження за викликами суду з'являвся, протилежне прокурором та слідчим суду не надано.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, спростовують доводи захисту про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурором та слідчим не наведено обґрунтованих підстав вважати неможливим застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Надані стороною обвинувачення кримінального провадження дані не свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, доведеного в судовому засіданні.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя вважає можливим застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено в клопотанні, у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного постійного проживання, оскільки прокурор, слідчий не довели недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає, що запобігання встановленому під час розгляду клопотання ризику можливе не лише при умові тримання ОСОБА_5 під вартою і вважає достатнім для досягнення вказаної мети застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме, - цілодобовий домашній арешт за зареєстрованим місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, на строк 1 місяць 28 днів, до 23.06.2020 року включно, з покладанням обов'язків, передбачених в ст. 194 КПК України.
На підставі ст.194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного заборонити залишати місце постійного проживання цілодобово; у разі необхідності за дозволом слідчого або прокурора відвідувати медичні установи для проходження лікування або обстеження; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якими особами, визначеними слідчим; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у разі їх наявності; носити електронний засіб контролю.
На переконання слідчого судді, саме такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт та обсяг покладених на підозрюваного обов'язків зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, зазначених в ст. 177 КПК України.
Таким чином слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 198, 376 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Онуфріївського ВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області - ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування строком на 1 місяць 28 днів, тобто до 23.06.2020 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на підставі ч.5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- заборонити залишати місце постійного проживання цілодобово;
- у разі необхідності за дозволом слідчого або прокурора відвідувати медичні установи для проходження лікування та обстеження;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися із сел. Онуфріївка, Онуфріївського району, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у разі їх наявності;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в разі невиконання покладених на нього вище наведених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Крім того працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло за адресою: АДРЕСА_1 , вимагати від нього надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 невідкладно прибути до місця свого проживання, яке йому заборонено залишати цілодобово.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання Онуфріївському ВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; організацію її виконання покласти на процесуального прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області - ОСОБА_3 ..
Строк дії ухвали до 23.06.2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 27.04.2020 року.
Слідчий суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1