ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 6/85
06.06.07
За позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь»
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»
Про визнання частково недійсним договору та стягнення 31208,47 грн.
Та за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»
До Закритого акціонерного товариства «Оболонь»
Про стягнення 49381,06 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача за первісним позовом Пруднік С.І. (за дов. б/н від 21.07.2006)
Від відповідача за первісним позовом не з'явились
Від третьої особи Хилюк І.О. (за дов. № 91 від 19.12.2006)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом закрите акціонерне товариство (далі -ЗАТ) "Оболонь" до товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Перша лізингова компанія" про визнання недійсним п. 8.7 угоди фінансового лізингу № SR33504/4 від 10.02.2004 в частині не припинення сплати лізингових платежів " у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використати Транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію", а також стягнення з відповідача 19589,29 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному. Відповідно до умов вказаного вище договору відповідач надав позивачеві у користування на умовах фінансового лізингу автомобіль Skoda Octavia Elegance 1.6, державний номер 393-79 КА. 14.06.2006 предмет лізингу було викрадено. За твердженням позивача, п. 8.7 спірної угоди в частині неприпинення сплати лізингових платежів суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: ч. 6 ст. 762 ЦК України, у зв'язку з чим має бути визнаний недійсним. Оскільки позивачем були сплачені відповідачеві лізингові платежі в розмірі 19589,29 грн. за час, коли автомобіль не міг бути використаний через обставини, що не залежать від лізингоодержувача, на лізингодавця покладається обов'язок повернути зайво сплачені грошові кошти.
До прийняття рішення по справі позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог щодо стягнення коштів. Остаточний розмір позовних вимог ним було подано суду 06.06.2007, які становлять 31208,47 грн. Крім того, заява позивача від 06.06.2007 містить вимоги про визнання ЗАТ "Оболонь" вигодонабувачем за договором страхування транспортного засобу Skoda Octavia Elegance 1.6, державний номер 393-79 КА, укладеного між ТОВ "Перша лізингова компанія" та ЗАТ АСК "ІНГО Україна" № 260506922 від 27.03.2006, та про стягнення з ЗАТ АСК "ІНГО Україна" 50551,51 грн. страхової суми, у зв'язку з чим просить залучити ЗАТ АСК "ІНГО Україна" до участі у справі як іншого відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Оскільки вимоги про визнання ЗАТ "Оболонь" вигодонабувачем за договором страхування транспортного засобу Skoda Octavia Elegance 1.6, державний номер 393-79 КА, укладеного між ТОВ "Перша лізингова компанія" та ЗАТ АСК "ІНГО Україна" № 260506922 від 27.03.2006, та про стягнення з ЗАТ АСК "ІНГО Україна" 50551,51 грн. страхової суми, пов'язані зі зміною одночасно і підстави і предмету позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України, вони не підлягають розгляду в межах даної справи.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, подавши зустрічний позов про стягнення 49381,06 грн. Мотивуючи свої вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" стверджує, що дії відповідача є суттєвим порушенням умов згаданої вище угоди та правил добровільного страхування наземного транспорту акціонерної страхової компанії "ІНГО Україна". Зазначена страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, про що було повідомлено відповідача. Відповідно до умов угоди фінансового лізингу № SR33504/4 від 10.02.2004 на лізингоодержувача покладається обов'язок сплатити на користь лізингодавця повну суму страхування транспортного засобу.
Судом було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним в порядку ст. 60 ГПК України, порушивши провадження за ним та одночасно залучено до участі у справі на підставі ст. 27 ГПК України як третю особу на стороні відповідача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерну страхову компанію "ІНГО Україна", оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки останньої щодо однієї зі сторін.
ЗАТ "Оболонь" просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки підпункт "б" пункту 9.1 та пункт 9.3 угоди фінансового лізингу, якими передбачено, що залишення транспортного засобу не забираючи ключів від нього є забороненим використанням транспортного засобу, за яке лізингоодержувач несе повну відповідальність за усі збитки та шкоди, що виникли в результаті таких дій, є недійсними і не можуть бути застосованими.
Третя особа підтримала зустрічний позов, заперечивши проти задоволення зустрічного позову. Заперечення проти зустрічного позову ґрунтуються на тому, що ризик випадкового знищення або пошкодження предмету лізингу за договором лізингу переходить до лізингоодержувача.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
20.02.2004 між ТОВ "Перша лізингова компанія" (лізингодавем) та ЗАТ "Оболонь" (лізингоодержувачем) було укладено угоду з фінансового лізингу № SR33504/4 (далі -Угода), предметом регулювання якої є відносини між лізнгодавцнем та лізингоодержувачем з фінансового лізингу транспортних засобів: Renault Kangoo 1.9 D -40 одиниць, Skoda Octavia Elegance 1.6 -4 одиниці.
14.06.2006 одним з переданих у лізинг автомобілів, а саме: Skoda Octavia Elegance 1.6, державний номер 393-79 КА, шляхом вільного доступу, приблизно о 8.30 год. на вул. Кульпарківській, 128а у м. Львові, незаконно заволоділи невстановлені особи, після чого на даному автомобілі зникли у невідомому напрямку.
Відповідно до п. 8.7. Угоди лізингові або інші платежі не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997.
За договором фінансового лізингу, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 16 Закон України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Частиною 2 даної норми передбачено, що лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Склад лізингових платежів, які підлягали сплаті позивачем відповідачу, передбачено п. 8.2 Угоди, які включають:
а) відшкодування частини вартості об'єкту лізингу;
б) сплату комісії згідно з умовами Угоди;
с) сплату послуг та відшкодувань згідно з умовами Угоди.
В силу ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом.
Відповідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, плата за користування майном за договором найму та платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором фінансового лізингу за своєю правовою природою є однаковими правовими категоріями.
За таких обставин, п. 8.7 Угоди підлягає оцінці на відповідність вимогам ч. 6 ст. 762 ЦК України в частині, що стосується виключно такої складової лізингового платежу як «платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно», а не в цілому лізингового платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.
Крадіжка -це таємне викрадення майна (ст. 185 КК України).
Отже, крадіжка є протиправною поведінкою третіх осіб, відповідальність за які потерпілий не несе, і внаслідок якої майно вибуває з володіння потерпілого поза його волі.
З огляду на це, крадіжка є тією обставиною, за яку наймач не відповідає, у зв'язку з чим він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним.
Посилання на ст. 809 ЦК України та ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" суд до уваги не бере, оскільки вони передбачають покладення ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження предмету лізингу, у той час, як внаслідок крадіжки майно не пошкоджується та не перестає існувати, а тільки вибуває з володіння лізингоодержувача. В разі розкриття крадіжки та повернення викраденого майна на лізингоодержувача покладається обов'язок подальшої сплати платежу як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно.
Відповідно до п. 9.3 Угоди лізингоодержувач визнає, що у разі забороненого використання транспортного засобу, яким, згідно з підпунктом "б" пункту 9.1 Угоди, є залишення транспортного засобу не забираючи ключі від нього, лізингоодержувач несе повну відповідальність за усі збитки та шкоди, що виникли в результаті таких дій.
У той же час, платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно є обов'язком, який покладається на лізингоодержувача умовами договору фінансового лізингу, тобто він за своєю правовою природою не є збитками та шкодою. За таких обставин пункт 8.7 Угоди не може оцінюватись у контексті підпункту "б" пункту 9.1. та пункту 9.3 Угоди, оскільки вони регулюють різні правові наслідки крадіжки.
За умовами Угоди (п. 8.2 Угоди) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно -це сплата комісії згідно з умовами Угоди.
Таким чином, п. 8.7 Угоди суперечить ч. 6 ст. 762 ЦК України в частині, яка передбачає, що сплата комісії не буде зменшуватись або припинятись у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через крадіжку.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Часиною 1 статі 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, первісні позовні вимоги щодо визнання п. 8.7 Угоди недійсним підлягають частковому задоволенню шляхом визнання п. 8.7 Угоди недійсним в частині, яка передбачає, що сплата комісії не буде зменшуватись або припинятись у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через крадіжку.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України він підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.
Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України, частиною 1 якої встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що одержала на виконання цього правочину.
Після викрадення автомобіля позивач за первісним позовом сплатив відповідачу 28679,52 грн. лізингових платежів, з яких 8875,68 грн. сплачено в рахунок відшкодування автомобіля, 3441,05 грн. -за сервісні послуги, 16362,79 грн. -сплата комісії.
З огляду на це, сплачені 16362,79 грн. підлягають поверненню відповідачем позивачу.
Таким чином, первісний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання п. 8.7 Угоди недійсним в частині, яка передбачає, що сплата комісії не буде зменшуватись або припинятись у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через крадіжку, та стягненню з відповідача 16362,79 грн.
Зустрічний позов підлягає задоволенню, оскільки п. 11.5 Угоди передбачено, що у разу, якщо лізингодавець не отримає через невиконання лізингоодержувачем вимог п. 11.4 належні йому страхові платежі, пов'язані з пошкодженням, знищенням або втратою транспортного засобу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві повну вартість ремонту транспортного засобу у випадку його пошкодження, або повні суму страхування транспортного засобу у випадку його повної втрати.
Пунктом 11.4 встановлено, що у разі незаконного заволодіння транспортним засосом третіми особами лізингоодержувач зобов'язаний негайно сповістити органи внутрішніх справ України та лізингодавця в письмовій формі про даний випадок та повернути ключ запалювання та реєстраційне свідоцтво транспортного засобу лізингодавцю.
Автомобіль було застраховано за договором страхування (поліс № 260506922) укладеного між позивачем за зустрічним позовом та третьою особою. Страхова сума встановлена у розмірі 51561,51 грн.
26.07.2006 третя особа відмовила ТОВ "Перша лізингова компанія" у виплаті страхового відшкодування.
Правомірність вказаних дій була предметом судової оцінки у справі № 22/184.
Сума страхового відшкодування, за винятком франшизи та амортизаційного зносу, складає 49381,07 грн.
Судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 85 грн. державного мита за вимогу про визнання недійсним умови Угоди, 163,63 грн. державного мита за задоволену майнову вимогу та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайво сплачене державне мито у розмірі 118,54 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України. судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним з моменту вчинення п. 8.7 угоди з фінансового лізингу № SR33504/4 від 20.02.2004, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" та закритим акціонерним товариством "Оболонь".
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (м. Київ, вул. Фрунзе, 69, провулок Музейний, 4, код ЄДРПОУ 30436756, рахунок 26007003070000 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539) на користь закритого акціонерного товариства "Оболонь" (м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057, рахунок 26001000050001 в Оболонській філії АТ "Укрінбанк", МФО 322993) 16362,79 грн., 248,63 грн. державного мита, 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
4. Повернути з Державного бюджету України закритому акціонерному товариству "Оболонь" (м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057, рахунок 26001000050001 в Оболонській філії АТ "Укрінбанк", МФО 322993) 118,54 грн. зайво сплаченого державного мита.
5. Зустрічний позов задовольнити повністю.
6. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Оболонь" (м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057, рахунок 26001000050001 в Оболонській філії АТ "Укрінбанк", МФО 322993) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (м. Київ, вул. Фрунзе, 69, провулок Музейний, 4, код ЄДРПОУ 30436756, рахунок 26007003070000 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539) 49381,06 грн., 494 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 3 серпня 2007 року