Номер провадження: 22-ц/813/4010/20
Номер справи місцевого суду: 522/15117/19
Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
14.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Бикової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Одеської філії АКБ «Укрсоцбанк», Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського Артема Едуардовича, третя особа - ОСОБА_1 про скасування свідоцтва та державної реєстрації,
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 адвокат Дорошенко Сергій Олександрович звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської філії АКБ "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського А.Е., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 про скасування свідоцтва та державної реєстрації про право власності АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк", обґрунтовуючи це тим, що вказана квартира була передана в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" в якості забезпечення зобов"язань за кредитним договором. Вподальшому, в межах виконавчого провадження були призначенні торги іпотечного майна в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте торги не відбулися, у зв"язку з чим, будинок залишено за стягувачем. 17.07.2019 року нотаріусом видано АТ "Укрсоцбанк" свідоцтво про право власності на вищевказане майно та того дня за ним зареєстровано право власності в державному реєстрі.
Вважаючи свідоцтво нотаріуса та рішення про державну реєстрацію незаконними, позивач звернувся з цим позовом до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року та направити справу за встановленою підсудністю до Київського районного суду м.Одеси, за місцем знаходженням спірного майна.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 27.11.2019 року, а апеляційне провадження після усунення недоліків відкрито та призначено до розгляду ухвалою суду від 27.12.2019 року за нормами ЦПК України, в діючій на той час редакції, яка зокрема передбачала можливість окремого від рішення суду оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відноситься до основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 8 ч. З ст. 2 ЦПК України).
На час розгляду апеляційної скарги по суті, Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року з ст. 353 ЦПК України виключений п. 8, яким передбачувалося право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності.
Колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам- членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
При таких обставинах, колегія суддів доходить до висновку, що виключення з переліку ухвал, що можуть бути оскарженими в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності передбачено законом, яким внесені зміни до процесуального законодавства і має легітимну мету.
Проте, в даній справі, на час подання апеляційної скарги, відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в апеляційному порядку, національним законом - п. 8 ст. 353 ЦПК України передбачалася можливість оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності окремо від рішення суду.
У відповідності до ч.4 ст. 4 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи наведене, не розгляд прийнятої в установленому порядку апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу про відкриття провадження у справі призначеної до розгляду в апеляційному порядку, не може за наведених обставин вважатися, що таке втручання в її процесуальне право на оскарження судового рішення (ухвали про відкриття провадження у справі) є достатнім, виправданим та пропорційним її інтересам.
Відповідно до Закону України № 460-ІХ від 15.01.2020 року, який набрав чинності 08.02.2020 року, ухвала про відкриття провадження у справі касаційному оскарженню не підлягає.
На час розгляду апеляційної скарги по суті, Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року з ст. 353 ЦПК України виключений п. 8, яким передбачувалося право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності.
Нормами закону, яким внесено відповідні зміни та перехідними положеннями не врегульовані дії апеляційного суду відносно апеляційних скарг на ухвали про відкриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності, апеляційне провадження за якими відкрито і які призначені до апеляційного розгляду за правилами ЦПК України, які діяли до набуття 08.02.2020 року чинності Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020 року.
Разом з тим пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень до Закону України № 460-ІХ від 15.01.2020 року передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду по суті.
Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 14.04.2020 року на 15.00 годину не з'явилися.
09.04.2020 року від представника АТ «Альфа Банк» Борщенка Костянтина Юрійовича надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника банку. В задоволенні апеляційної скарги Коміссарової С.М., представник АТ «Альфа Банк» просив відмовити.
Інші учасники процесу заяви чи клопотання не подавали.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що на стадії апеляційного перегляду судових рішень присутність належним чином повідомлених учасників процесу не є обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про відкриття провадження у справі без присутності належним чином повідомлених сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до та ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ч.8 ст.30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.
В постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», зокрема в п.п. 41-42 роз'яснено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є нерухоме майно, зокрема будинок АДРЕСА_1 . Позивач оскаржує свідоцтво, видане нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. 17.07.2019 року, на підставі якого у АТ «Укрсоцбанк» виникло право власності на спірне майно.
Враховуючи, що спірне нерухоме майно, зокрема будинок АДРЕСА_1 , то справа має розглядатися Київським районним судом м.Одеси.
Відповідно до положень п.7 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи до розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі скасуванню з направленням цієї справи до розгляду до Київського районного суду м.Одеси.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, п.7 ч.1 ст.374, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі - скасувати, справу направити за встановленою підсудністю до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку на підлягає.
Повний текст судового рішення складено 27.04.2020 року
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова