Номер провадження: 22-ц/813/2882/20
Номер справи місцевого суду: 1510/2431/12
Головуючий у першій інстанції Швець В.М.
Доповідач Погорєлова С. О.
07.04.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Швець В.М. 09 липня 2018 року у м. Ізмаїл Одеської області, -
встановила:
У квітні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2).
В обґрунтування позову ПАТ КБ «Приватбанк» посилалось на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 15 грудня 2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 05 лютого 2012 року мав заборгованість у розмірі 27 642,34 гривень.
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 74-76).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 04 лютого 2009 року ним було отримано рекомендованим листом судовий наказ № 2н-796-08 від 15 грудня 2008 року, постановлений Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення заборгованості у сумі 13 099,81 гривень за договором кредиту від 15 грудня 2005 року. В день отримання листа, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення заборгованості у зв'язку із тим, що договір кредиту ОСОБА_1 не укладав, не підписував, грошей не отримував, ксерокопію паспорту своїм підписом не засвідчував та прізвища не проставляв. Одночасно, ним було подано заяву до Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області за фактом шахрайства. По даній заяві будо відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без розгляду (а.с. 119).
Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2018 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № (без номеру) від 15 грудня 2005 року про отримання кредиту в сумі 5 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, укладений між ЗАТ КБ«Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», з одної сторони, та невстановленою особою від імені ОСОБА_1 , з іншої сторони. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 640,00 гривень (а.с. 132-133).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2018 року залишено без задоволення (а.с. 159)
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк»просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано, що позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того, рішення суду грунтується виключно на припущеннях та не підтверджено належними доказами (а.с. 162-164).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приват Банк»підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення особи, яка підписувала спірний договір, стверджуючи, що останній його не підписував. Банк не надав оригінал спірного договору для проведення експертизи, тому суд, відповідно до ст.146 ЦПК України, визнав факт того, що спірний договір не підписувався позивачем ОСОБА_1 . Крім цього, на думку суду, цей факт підтверджується матеріалами кримінальної справи № 39201200888 (долучені до справи), порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, за фактом того, що невстановлена особа з метою отримання кредиту в приміщенні Банку, підробила підпис ОСОБА_1 в спірному договорі, шляхом обману оформила кредит на ім'я ОСОБА_1 , та таким чином отримала кредит, заволодівши грошовими коштами в сумі 5 000 грн.
Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного спірного кредитного договору від 15 грудня 2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.5).
28 січня 2009 року до Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області надійшло звернення ОСОБА_1 про факт скоєння ОСОБА_2 шахрайських дій, які виразилися у тому, що остання, скориставшись громадянським паспортом ОСОБА_1 та його ідентифікаційним кодом, у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк»оформила на ім'я заявника кредитну картку на загальну суму 5 000 грн., та борг не погасила.
О/у СДСБЕЗ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Гавлицьким О.М. була проведена перевірка викладених у зверненні фактів, відібрано пояснення у осіб, які могли бути причетні до скоєння злочину, тощо.
Постановою О/у СДСБЕЗ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Гавлицького О.М. від 07 лютого 2009 року у порушенні кримінальної справи було відмовлено.
17 квітня 2009 року Ізмаїльським міжрайонним прокурором було винесено Постанову про скасування Постанови О/у СДСБЕЗ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Гавлицького О.М. від 07 лютого 2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи, матеріали кримінальної справи направлено для організації додаткової перевірки.
Постановою О/у СДСБЕЗ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Гавлицького О.М. від 28 квітня 2009 року у порушенні кримінальної справи знову було відмовлено.
17 липня 2012 року Ізмаїльським міжрайонним прокурором було винесено Постанову про скасування Постанови О/у СДСБЕЗ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Гавлицького О.М. від 28 квітня 2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи, матеріали кримінальної справи направлено для організації додаткової перевірки та прийняття законного рішення.
Прокурором зазначено, що вказана постанова винесена передчасно, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню, а матеріали підлягають направленню на додаткову перевірку, в ході якої необхідно: повторно допитати ОСОБА_2 ; провести почеркознавче дослідження підписів у кредитному договорі на ім'я ОСОБА_1 ; виконати інші перевірочні дії.
Постановою в.о. начальника СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Михайлова В.Н . від 28 липня 2012 року була порушена кримінальна справа, якій присвоєно регістраційний номер 39201200888, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Постановою слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Николова К.І. від 18 серпня 2012 року кримінальна справа № 39201200888 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, була прийнята до провадження.
Матеріали вказаної кримінальної справи були оглянуті у судовому засіданні судом апеляційної інстанції при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.
З матеріалів кримінальної справи № 39201200888 вбачається, що слідчим було неодноразово допитано ОСОБА_2 , однак, почеркознавче дослідження підписів у кредитному договорі на ім'я ОСОБА_1 проведено не було.
Постановою слідчого СВ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області Николової К.І. від 30 серпня 2012 року досудове слідство по кримінальній справі № 39201200888 призупинене до встановлення особи, яка скоїла злочин.
При цьому, з мотивувальної частини вказаної постанови слідує, що 15 грудня 2005 року, точний час не встановлений, невстановлена особа, з метою отримання кредиту у приміщенні відділення ПАТ КБ «Приватбанк», розташованого у м. Ізмаїл, пр-т Леніна, 5, підробивши підписи ОСОБА_1 у кредитному договорі, шляхом омани оформила кредит на ім'я ОСОБА_1 та, отримавши таким чином кредит, заволоділа грошовими коштами у сумі 5 000 гривень.
У зв'язку із тим, що по кримінальній справі проведено усі слідчі дії, однак, встановити особу, яка скоїла злочин, не вбачалось можливим, слідчим постановлено провадження по кримінальній справі призупинити на підставі ч.3 ст. 206 КПК України.
Таким чином, оскільки провадження у вказаній кримінальній справі не закрито та відсутній вирок суду, яким були б у повному обсязі встановлені всі обставини справи отримання кредитних коштів, посилання суду першої інстанції на те, що матеріалами кримінальної справи № 39201200888 нібито встановлено, що спірний договір не підписувався позивачем ОСОБА_1 , є необґрунтованим.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки Банк не надав оригінал спірного договору для проведення експертизи, то суд, відповідно до ст.146 ЦПК України, визнав факт того, що спірний договір не підписувався позивачем ОСОБА_1 .
Колегія суддів враховує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач 22 травня 2017 року заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення особи, яка підписувала спірний договір, стверджуючи, що останній його не підписував. 12 червня 2017 року ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування від ПАТ КБ «Приватбанк» кредитної справи, оригіналу кредитного договору від 15 грудня 2005 року та розписку про отримання платіжної картки.
З журналу судового засідання від 24 травня 2017 року вбачається, що суддею було розглянуто питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак, ухвала про призначення експертизи постановлена не була. Натомість, судом ухвалено витребувати від ПАТ КБ «Приватбанк» кредитної справи, оригіналу кредитного договору від 15 грудня 2005 року та розписку про отримання платіжної картки які, на думку суду, необхідні для призначення експертизи.
При цьому, суд не скористався передбаченим законом правом постановити ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи, та, у межах проведення експертизи, витребувати від Банку кредитну справу, оригінал кредитного договору від 15 грудня 2005 року та розписку про отримання платіжної картки.
Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заявляв.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір не підписувався позивачем ОСОБА_1 , є необґрунтованим та не підтвердженим жодним належним доказом.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не у повному обсязі досліджено обставини справи та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не проведено судову почеркознавчу експертизу з метою з'ясування дійсних обставин справи, у зв'язку з чим суд дійшов невірного висновку про те, що доведеним є факт непідписання ОСОБА_1 спірного кредитного договору.
Інших підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, для визнання недійсним правочину - кредитного договору, позов ОСОБА_1 не містить.
При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2018 рокупідлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Одночасно, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Зазначений висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-ц.
У даному випадку, враховуючи, що апелянт заяву застосування позовної давності до суду першої інстанції не подавав ані під час розгляду справи по суті, ані при подачі заяви про перегляд заочного рішення, правові підстави для вирішення апеляційним судом питання про застосування позовної давності - відсутні.
Крім того, колегія суддів, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, вирішує питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються , у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 960 гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 960 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складений 16 квітня 2020 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе