Справа № 127/19722/17
Провадження №11-кп/801/636/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 квітня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у кримінальному провадженні №12017020000000156 від 10.05.2017 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, уродженця Вінницької області Літинського району с. Петрик, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
В проваджені Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187 КК України.
Враховуючи, що у обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується строк дії запобіжного заходу, судом було поставлено на обговорення питання про доцільність продовження останньому строку запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України не відпали, запобіжний захід відносно обвинуваченого обраний правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на потерпілих та свідків.
Суд виходив з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, суд враховував те, що потерпілі в судовому засіданні неодноразово наголошували, що на них обвинуваченим та його знайомими здійснюється тиск, вони побоюються за своє життя та здоров'я.
Відтак, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
Таким чином, місцевий суд враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом осіб на особисту свободу, прийшов до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості подальшого перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою до суду не надходило.
Разом з тим, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_7 до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, суд враховував тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також особу обвинуваченого.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2020 року продовжено строк дії обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 105100 (сто п'ять тисяч сто) грн., які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кілька обов'язків, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню. Строк дії ухвали суду 60 днів до 17.05.2020 включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким змінити відносно нього запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обраний судом запобіжний захід є занадто суворим, оскільки в СІЗО він перебуває два роки та 10 місяців, всі потерпілі, свідки та обвинуваченні допитані, висновки експертів готові, тому вважає, що ризики визначенні ст.177 КПК України зникли. Намірів впливати на хід суду, потерпілих та свідків у нього не має.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу свого підзахисного підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_8 , дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції встановив та виходив з того, що підстав для зміни запобіжного заходу немає, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Суд першої інстанції виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик впливу на потерпілих та свідків, а також іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.
Так, вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, апеляційним судом було встановлено, що зазначені вимоги закону судом були дотримані.
Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції було враховано вік та стан здоров'я, особу обвинуваченого, який є раніше несудимою особою, має постійне місце проживання на території Вінницького району, проте не одружений, не має сім'ї та утриманців, на час затримання офіційно не працював, що свідчить про відсутність у нього соціально струмуючих факторів, також обвинувачується у вчинені тяжкого умисного корисливого злочину та злочину середньої тяжкості.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 та ч.2 ст.187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, віднесено до тяжких та середньої тяжкості.
Це узгоджується також із з нормою п.4 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, що в повній мірі відповідає вимогам закону.
Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому умисного особливо тяжкого та середньої тяжкості злочинів, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою останньому.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду ні обвинуваченим, ні його захисником доведені не були.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення з урахуванням характеру протиправних насильницьких дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , відсутність доказів щодо наявності в останнього тісних соціальних зв'язків дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Таким чином, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції на законних підставах правильно визначив розмір застави, врахувавши обставини кримінального провадження, та вимоги ст.ст.177, 178 КПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає постановлене судове рішення законним і обґрунтованим. Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2020 року в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4