Справа № 766/15281/19
н/п 4-с/766/27/20
16 квітня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Романенко І.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Бойченко Софія Ігорівна, ОСОБА_2 на дії державного виконавця,
встановила:
СкаржникОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсона ГТУЮ в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни щодо прийняття 20.06.2019р. постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, у виконавчому провадженні №5599359; скасувати постанову старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсона ГТУЮ в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни від 20.06.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу, у виконавчому провадженні №5599359; зобов'язати старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м. Херсона ГТУЮ в Херсонській області Бойченко Софію Ігорівну провести виконавчі дії в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження». Скарга обґрунтована тим, що 01 липня 2019р. заявник одержала постанову старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсона ГТУЮ в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни від 20 червня 2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №5599359 щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь заявника на утримання дитини, відкритого на підставі виконавчого листа №2-3066, виданого 12.09.2002р. Місцевим судом Дніпровського району м.Херсона. Вказана постанова вмотивована тим, що боржник не виявлений протягом року, з дня оголошення розшуку, згідно до п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 03 липня 2019р. заявник подала скаргу на дії державного виконавця начальнику Суворовського РВДВС м.Херсона ГТУЮ в Херсонській області з проханням скасувати зазначену постанову та зобов'язати провести виконавчі дії у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Однак, 26 липня 2019р. заявник одержала лист, в якому йдеться про законність дій державного виконавця, з посиланням на п.10 розділу XVI ЗУ «Про виконавче провадження» щодо звернення до суду в загальному порядку з метою стягнення існуючої заборгованості за аліментами, у зв'язку з настанням строку для її стягнення (повноліття дитини). Заявник звернулась до суду не з метою стягнення існуючої заборгованості за аліментами на момент досягнення повноліття дитиною, а про стягнення цієї заборгованості державним виконавцем, відповідно до загальних норм Закону, на підставі вже існуючого виконавчого документу. Доданий державним виконавцем розрахунок заборгованості за аліментами за період часу з жовтня 2013 р. по квітень 2019 р. в розмірі 68272, 11 грн., вказує на відсутність її стягнення в повному обсязі. Крім того, в рамках зазначеного виконавчого провадження боржника було оголошено у розшук на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської від 06.06.2016 р. та застосовано інші заходи. Поверненням заявнику виконавчого листа, державний виконавець фактично самоусунувся від виконання рішення суду про стягнення аліментів та здійснення контролю до застосованих примусових заходів, зокрема, до розшуку боржника, що повністю виключає можливість їх виконання. У зв'язку з чим, заявник звернулась до суду з даною скаргою.
Ухвалою суду від 05.08.2019 року скаргу прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 31.01.2020 року замінено Суворовський районний відділ державної виконавчої служби м.Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Заявник в судовому засіданні підтримала вимоги скарги, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
Заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Бойченко С.І., боржник - ОСОБА_2 всудове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка належно повідомлених учасників не перешкоджає розгляду скарги за суттю, суд ухвалив розглянути справу у відсутність заінтересованих осіб, що не з'явилися.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно виконавчого листа, виданого 12.09.2002 року місцевим судом Дніпровського району м.Херсона за цивільною справою №2-3066/02, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 28.08.2002 року і до його повноліття.
Постановою державного виконавця ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні від 29.10.2007 року відкрито виконавче провадження №5599359 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Стягувачем ОСОБА_3 було змінено прізвище на " ОСОБА_5 ".
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2016 року за цивільною справою №766/3986/16-ц оголошено у розшук боржника ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .
Постановою старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Бойченко С.І. виконавчий документ - виконавчий лист №2-3066, виданий 12.09.2002 року Дніпровським районним судом м.Херсона про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , повернуто стягувачу. Встановлено, що боржник не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку. Заборгованість на момент повноліття дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) становить 68272,11 гривень.
03.07.2019 року ОСОБА_1 зверталась зі скаргою до начальника ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні Братішевського В.С. на рішення та дії старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Бойченко С.І., просила скасувати постанову від 20.06.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №5599359 та зобов'язати старшого державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження». В скарзі заявник зазначила, що державний виконавець грубо порушив норми ЗУ «Про виконавче провадження», чим завдав шкоду законним правам та майновим інтересам стягувача.
Листом №27105 від 22.07.2019 року за підписом начальника Братішевського В.С. зазначено про законність дій державного виконавця, роз'яснено заявнику з посиланням на п.10 розділу XVI Закону України «Про виконавче провадження» право щодо звернення до суду в загальному порядку з метою стягнення існуючої заборгованості за аліментами у зв'язку з настанням строку для її стягнення (повноліття дитини).
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону).
Відповідно до ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України).
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки Суворовським районним відділом державної виконавчої служби м.Херсона суду не надані суду докази обґрунтованості винесення оскаржуваної постанови від 20.06.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням №5599359, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виконавчою службою не спростовано вимоги скарги.
Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, скарга підлягає задоволенню в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Головного територіального управління юстиції в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни щодо прийняття 20.06.2019 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №5599359 та скасувати постанову старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсона ГТУЮ в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни від 20.06.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №5599359.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу особу державної виконавчої служби задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
При цьому, суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Зобов'язання старшого державного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсона Бойченко Софію Ігорівну провести виконавчі дії в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», буде порушенням зазначених вище вимог Закону, оскільки здійснювати такі дії може лише державний виконавець або відповідна посадова особа державної виконавчої служби.
З урахуванням викладеного, скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.260, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Бойченко Софія Ігорівна, ОСОБА_2 на дії державного виконавця задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Головного територіального управління юстиції в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни щодо прийняття 20.06.2019 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №5599359.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Головного територіального управління юстиції в Херсонській області Бойченко Софії Ігорівни від 20.06.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №5599359.
В решті скаргу залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: С.І.Майдан
Повний текст ухвали суду виготовлений 21.04.2020 року.
Суддя: С.І.Майдан