Справа № 766/16407/16-ц
н/п 2/766/3314/20
03 квітня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 11.08.2015 року близько 01-00 год., ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.І.Кулика у бік вул.Чорноморська, у порушення вимог п.13.1. ПДР України, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул.І.Кулика. В результаті ДТП 11.08.2015 року на відповідача було складено адміністративний протокол за статтею 124 КУпАП. При зіткненні автомобіль марки «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 , отримав технічні ушкодження, а саме пошкоджена задня частина бамперу, задня панель бамперу та інші ушкодження. Згідно з висновком №14 про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку автомобіля марки «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарного виду становить 9913,00 грн. Відповідно до квитанції №795 від 05.10.2016 року, за виконання зазначеного висновку позивачем сплачено 1200 грн., а також за проведення огляду автомобіля позивачем сплачено 250 грн. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 9913,00 грн. в рахунок відшкодування завданої йому майнової шкоди, витрати з визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю у сумі 1200 грн., 250 грн. витрати з приводу обстеження експертом автомобіля на ТОВ «СВ-Авто», а всього стягнути грошових коштів на суму 11363 грн. та судові витрати у сумі 551,20 грн.
27.08.2019 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 14876,67 грн., понесених судових витрат в сумі 5158,40 грн., а разом 20035,07 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.01.2017 року відкрито провадження у справі.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 року зазначена цивільна справа передана до провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І.
Відповідач надав до суду заперечення проти позовної заяви, відповідно до якого позовні вимоги не визнає. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, як притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Позивач в якості основного і по суті єдиного свого доказу, яким обґрунтував позовні вимоги та ціну позову, зокрема, надав доказ (висновок експерта), який одержаний за грубим порушенням порядку встановленого Законом і відповідно не повинен братися до уваги суду. Позивач не надав жодного обґрунтування своїх позовних вимог і тому в задоволенні позовних вимог треба відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що це право позивача обирати до кого звернутися з вимогою про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, до страховика чи особи, з вини якої сталося ДТП. Оскільки ОСОБА_2 не повідомив страховика СК «Гарант - Авто» про настання страхового випадку, ОСОБА_1 не звертався до страхової компанії з заявами про виплату страхового відшкодування та не отримував його. На момент розгляду справи транспортний засіб відновлено. В останнє судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що вимоги до відповідача є необґрунтованими, оскільки транспортний засіб, яким керував відповідач ОСОБА_2 , був забезпечений страховим полісом СК «Гарант - Авто», тому позивач мав право на отримання страхового відшкодування від страховика, проте не скористався своїм правом. Чи повідомляв ОСОБА_2 страхувальника про настання страхового випадку сторона відповідача не пам'ятає за минуванням часу. Висновок щодо оцінки майна і визначення вартості матеріального збитку автомобіля марки «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 , від 03.11.2016 року є неналежним доказом, оскільки оцінка проводилася з порушенням встановленого порядку, передбаченим Наказом від 24.11.2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», виклик заінтересованих осіб ( ОСОБА_2 ) для проведення технічного огляду транспортного засобу не направлявся, а тому цей доказ є недопустимим. Висновок експертизи був здійснений без огляду т/з, згідно висновку про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку автомобіля. В останнє судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядку.
Позивач, відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановлений законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, матеріали адміністративної справи №668/9915/15-ц, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 31.01.2008 року ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 11.08.2015 року о 00-30 год., керуючи автомобілем марки «DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.І.Куліка, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з т/з ВАЗ, д/н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
З довідки ВДАІ Херсонського МУ УМВС в Херсонській області №70115407 від 07.09.2016 року, долучену позивачем до позовної заяви, вбачається, що т/з «DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , був забезпечений страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ НОМЕР_5 терміном до 08.10.2015 року, який виданий ВАТ УСК «Гарант-Авто» (м.Київ). Внаслідок ДТП, т/з, страховий номер НОМЕР_6 , керував ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження задньої правої частини.
Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 26.08.2015 року у справі №668/9915/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до висновку №14 про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу від 03.11.2016 року, складеного ПП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарного виду становить 9913,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №795 від 05.10.2016 року, за виконання зазначеного висновку позивачем сплачено 1200 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт (надання послуг) №244 від 17.10.2016 року, за проведення огляду автомобіля позивачем сплачено 250 грн.
Згідно висновку експерта №Вс-9 судової автотоварознавчої експертизи у цивільній справі №766/16407/16-ц, складеного 07.05.2019 року судовим експертом Єрофеєвим В.О., вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику легкового автомобіля «INFINITI M35», державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження унаслідок ДТП, яка відбулась 11.08.2015 року, в цінах станом на час його огляду (17.10.2016 року) складає 14876,67 грн. Визначення матеріального збитку було здійснено експертом без огляду транспортного засобу.
Відповідно до платіжного доручення №563 від 08.04.2019 року ОСОБА_1 сплатив Херсонській торгово-промисловій платі кошти за проведення експертизи в сумі 2940,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000,00 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року в справі №286/1643/18, провадження №61-11107св19.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
За таких обставин, у разі, якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження №61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа №759/9261/15-ц, провадження №61-15093св18.
Отже, зобов'язаною особою внаслідок заподіяних ОСОБА_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована в СК «Гарант - Авто», позивач мав самостійно звернутись до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом. Позивачем не надано доказів, що у ПАТ СК «Гарант - Авто» не виникає обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Визначення різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з винної особи, можливо лише після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 77, 78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.980, 999, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Майдан