Справа № 2-458/2005
Провадження № 4-с/486/1/2020
23 квітня 2020 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді - Савіна О.І.
при секретарі - Архіповій К.В.
за участю: скаржника - ОСОБА_1
представника скаржника - ОСОБА_2
представників відділу ДВС- Мороз Т.Ю., Макуха Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (актуальна назва: Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса))
19.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та просив скасувати постанову державного виконавця від 27.11.2019 року у виконавчому провадженні № 42897630 про тимчасове обмеження його у праві керування транспортними засобами. В обґрунтування скарги зазначив, що в рамках виконавчого провадження №42897630 з виконання виконавчого листа № 2-458 виданого Южноукраїнським міським судом, постановою головного державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Мороз Т.Ю. від 27.11.2019 року, встановлено тимчасове обмеження у праві керування ним транспортними засобами. Вказану постанову він отримав 13.12.2019 року. Однак наказом №52-к від 02.12.2019 року його прийнято з 03.12.2019 року на посаду водія автотранспортного засобу ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія», а 04.12.2019 року ним було направлено до відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області заяву про оновлення інформації, щодо зміни стану боржника у виконавчому провадженні. У зв'язку з цим вважає рішення державного виконавця про тимчасове обмеження його у праві керування транспортними засобами протиправним, та таким, що суперечить п.1) ч.10 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.
07.01.2020 року скаржник надав заяву про уточнення вимог до скарги та просив також зобов'язати державного виконавця направити до МВС України постанову про скасування постанови від 27.11.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив про її задоволення з підстав викладених у скарзі.
Представник скаржника ОСОБА_2 також просила про задоволення скарги ОСОБА_1 пославшись на те, що державним виконавцем порушено вимоги п.1) ч.10 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", яким визначено, що тимчасове обмеження не може бути застосовано в разі, якщо його встановлення позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
09.01.2020 року від Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу в якому державний виконавець просив відмовити у задоволенні скарги зазначивши, що відповідні обмеження були застосовані у зв'язку з наявною заборгованістю ОСОБА_1 зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці та складає станом на 01.10.2018 року 66 667.71 грн..
В судовому засіданні представники Южноукраїнського міського відділу ДВС - Мороз Т.Ю та Макуха Я.С. підтвердили обставини викладені у відзиві на скаргу та просили відмовити у її задоволенні пояснивши, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог та в рамках Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач ОСОБА_3 , 16.04.2020 року направила на адресу суду заперечення на скаргу, в якому також просила відмовити в її задоволенні, а також просила зобов'язати ОСОБА_1 сплатити заборгованість по аліментам та зобов'язати сплачувати аліменти своєчасно та у повному обсязі до повноліття дитини.
З'ясувавши правові позиції всіх сторін виконавчого провадження та дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до наступного.
У зв'язку з утворенням міжрегіональних органів Міністерства юстиції України, Южноукраїнський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було виведено зі складу головних територіальних управлінь юстиції та включено до складу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зі зміною назви на Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно ст. 447, ч.1 ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, визначеному законом.
Так, судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02.06.2005 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, починаючи з 14.04.2005 року і до повноліття дитини (а.с. 13).
На підставі зазначеного рішення суду, 30.06.2005 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області видано виконавчий лист (а.с. 22-23).
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На виконання рішення суду, 11.04.2014 року Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42897630 за виконавчим листом виданим 30.06.2005 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області (а.с. 24).
За правилами ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07.12.2017 року, який набрав чинності 06.02.2018 року), за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно з ч.10 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев'ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
27.11.2019 року головним державним виконавцем Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Мороз Т.Ю., у зв'язку з наявною заборгованістю ОСОБА_1 зі сплати аліментів, яка станом на 01.11.2019 року склала 100 169.52 грн., винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 39).
Згідно ч.10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також: особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Звертаючись до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, ОСОБА_1 послався на те, що встановлення такого обмеження позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, а саме: можливості працювати.
На підтвердження підстав для скасування встановленого тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, скаржник надав наказ ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» від 02.12.2019 року за № 52-к, згідно якого ОСОБА_1 прийнято з 03.12.2019 року на посаду водія автотранспортних засобів з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с. 43).
04.12.2019 року ОСОБА_1 , повідомив державного виконавця про оновлення інформації, щодо стану боржника (а.с. 42).
Згідно довідки виданої 20.02.2020 року ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» № 04/02, ОСОБА_1 з 03.12.2019 року по теперішній час працює в ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» на посаді водія автотранспортних засобів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення аліментів визначений ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.
За приписами п.2) ч.9 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Однак таке тимчасове обмеження не може бути застосовано в разі, якщо його встановлення позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування (п.1 ч.10 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження").
Так, наявною в матеріалах справи довідкою №04/02 від 20.02.2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 03.12.2019 року працює на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія».
Відтак, його основним законним джерелом засобів для існування з 03.12.2019 року є доходи, отримані від роботи в ТОВ «Чорноморська телерадіокомпанія» на посаді водія автотранспортних засобів.
Таким чином, встановлення державним виконавцем тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами позбавляє боржника його основного законного джерела засобів для існування.
Відповідно до ч.1 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У відповідності до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено в судовому засіданні, ухвалюючи оскаржуване рішення про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, а саме, врахувавши наявність та розмір заборгованості зі сплати аліментів, який значно перевищував сукупний розмір суми відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець діяв в рамках Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на 27.11.2019 року ОСОБА_1 не мав основного місця роботи, на посаді водія автотранспортних засобів, і офіційно працевлаштувався лише 03.12.2019 року, а тому дії державного виконавця були спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів з метою зменшення розміру їх заборгованості, забезпечення захисту інтересів стягувача та прав дитини на належне утримання.
Відтак судом не встановлено протиправності дій державного виконавця.
Однак, виходячи з реалій сьогодення, а саме факту працевлаштування скаржника на посаді водія автотранспортних засобів, оскаржувана постанова державного виконавця станом на час розгляду скарги, все ж порушує право ОСОБА_1 та позбавляє його основного законного джерела засобів для існування та суперечить положенням п.1) ч.10 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до абзацу другого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи повинен існувати «справедливий баланс». Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
З огляду на викладене, враховуючи, що керування транспортним засобом є основним законним джерелом засобу для існування, джерелом отримання доходу та з метою належного виконання судового рішення про стягнення аліментів, суд вважає за доцільне, задовольнити скаргу ОСОБА_1 , оскільки в разі не поновлення боржнику права керування транспортними засобами, боржник буде звільнений з роботи, що призведе до подальшого невиконання судового рішення.
За таких обставин постанова державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 27.11.2019 року у виконавчому провадженні №42897630 про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, підлягає скасуванню.
На думку суду, таке рішення сприятиме належному виконанню судового рішення про стягнення аліментів.
Згідно заяви про уточнення вимог до скарги, ОСОБА_1 просив також зобов'язати державного виконавця Южноукраїнського міського відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області направити до МВС України постанову про скасування постанови від 27.11.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Однак з даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Таким чином додаткові вимоги ОСОБА_1 до скарги від 17.12.2019 року, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 2-13, 76-81, 141, 259, 260, 261, 352, 353, 355, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (актуальна назва: Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), задовольнити частково.
Постанову державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 27.11.2019 року у виконавчому провадженні №42897630 про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, скасувати.
В задоволенні іншої частини вимог скаржника, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня його проголошення.
У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Олександр Іванович Савін
Повний текст ухвали складено 28.04.2020 року.