нп 2-з/490/75/2020 Справа № 490/7050/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
28 квітня 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О. А. розглянувши без виклику сторін заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, -
В серпні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, в якому просив усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення та зобов'язання звільнити ПП "Шафаят, власника ПП ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб, з приміщень адміністративно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 17.10.2019 р. відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду цивільної справи №490/7050/19 за позовом ОСОБА_1 до ПП "Шафаят", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном.
05.11.2019 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі - відмовлено.
Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11 червня 2020 року на 17.00 годин.
27 квітня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову , в якому просить забезпечити позов шляхом вилучення та передачі на тимчасове зберігання адмінстартивно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки , за адресою АДРЕСА_1 до ухвалення рішення судуд по справі - фізичній оосбі ОСОБА_7 або ПП "ВікінгДено-Плюс".
В обгрунтування заяви посилається на те, що 22 вересня 2017 року він на підставі договору іпотеки набув у власність вказаний комплекс та земельну ділянкув рахунок забезпечення зобов'язання ОСОБА_5 , за договром позики.
Проте з 2015 року відповідачі звертаються до суду з численними позовами у загальній кількості 37 позовів, намагаючись затягнути час та позбавити ОСОБА_1 права власності на вказаний обєкт нерухомоого майна , не звільняючи майно всупереч законними вимогам ОСОБА_8 , та його представників, чим створюють перешкоди законному власникові у користуванні майном.Він неодноразово намагався вирішити спрі у позсуловому порядку, проте ОСОБА_9 вважає це майно своїм та відмовляється його звільняти, також погрожував ОСОБА_1 , що якщо він буде вимушений звільнити комплекс, то він вчинить там пожежу для знищення майна.
Факт перешкоджання відповідачами у користуванні ОСОБА_1 , вказаним майном підтверджється доданими до позовної заяви доказами.
28 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір оренди з ОСОБА_7 , згідно якого передав вказане майно останньому в оренду.
02 квітня та 23 квітня 2020, коли ОСОБА_7 намагався потрапити на територію адмінстративного комплексу та земельної ділянки , проте ОСОБА_9 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_10 не допустили ані орендаря, ані власника майна на його територію, погрожуючи вбивством відносно ОСОБА_1 та осіб, які прийдуть до комплексу, аткаож фізичним знищенням майна шляхом підпалу.
Спір у даній справі виник з привоу права на володіння та корситування вказаним майном між власником ОСОБА_1 та відповідачами, які не мають жодних правових підстав на заходження на території адміністративного комплексу.
Порушення прав позивача здійснюється відповідачами тривалий час , при цьому обовязки по утриманню майна законодавством покладено на позивача але відповідачі у незаконний спосіб продовжують використовувати цей майно , не сплачуючи нічого власнику за корситування.
Забезпечення позову шляхом передачі майна на зберігання іншій особі до розгляду справи судом є встановленням певного балансу та рівності прав сторін, при цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті , оскільки майно передається іншій незацікавленій особі та спрямовано на вжиття тимчасових заходів до завершення розгляду справи з метою уникнення перешкод у виконанні рішення суду у разі задволення позову.
Даний вид забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами та відповідає принципу рівності сторін .
Також позивачем надані гарантійні листи від ОСОБА_7 та ПП "ВікінгДено Плюс" про згоду на прийняття на зберігання вказаного майна.
Иакож не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, адже збитки від незаконного використання майна відповідачами несе лише він,проте в разі необхідності може внести одну гривню в якості зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Так, частинами 1,2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Виходячи з роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до п. 6 цієї Постанови Пленуму ВСУ , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заявляючи вимоги про забезпечення позову шляхом вилучення та передачі вказаного майна на тимчасове зберігання орендарю вказаного майна ОСОБА_7 , позивач не обґрунтував, чому саме такі заходи забезпечення необхідно обрати - адже передаючи спірне майно в оренду ОСОБА_7 , позивач поза розумним сумнівом не міг не знати, що фактично це майно передати у користування орендарю він не зможе, про що він сам зазначає в своїй заяві та подає відповідні докази. Отже, передачею майна на зберігання ОСОБА_7 , - є фактично забезпечення позивачеві виконання ним умов договору оренди спірного майна з вказаною особою, яка вже не є незацікавленою у розгляді справи, про що необгрунтовано зазначає сам позивач.
Крім того, ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених позивачем заходів в цій частині може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення.
Позивачем не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які б мали підтвердити, що відповідачами вживаються заходи, спрямовані на знищення спірного майна, до того ж позивач сам зазначає, що до теперішнього часу в суді розглядаються спори за позовами відповідачів щодо оспорювання права власності ОСОБА_1 на це майно, і що відповідачі погрожують, якщо таке і дійсно мало місце , знищенням майна саме у випадку вилучення у них цього майна - в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі цього майна на зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме ПП "ВікінгДено плюс" в може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Матеріали справи також не містять будь - яких належних та допустимих доказів того, що відповідачі, на час звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову з вимогами про вилучення спірного майна у відповідачів та передання його на тимчасов зберігання сторонній особі , користуючись спірним майном можуть ускладнити виконання судового рішення в разі задволення позову , яке і повинно на думку позивача, вирішити питання про зобовязання звільнення відповідачів від їх присутності на території спірного майна та припинення ними користування цим майном - а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову у вигляді переданням його на зберігання на тимчасового зберігання іншим особам.
На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі на відповідальне зберігання третім особам спірного майна не впливатиме на ефективність захисту та не унеможливить виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову про усунення перешкод в користуванні майном.
За такого, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву позивача про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Суддя О.А. Гуденко