490/1892/20 23.04.2020
нп 1-кп/490/477/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1892/20
22 квітня 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №12019150020004411 від 16.12.2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч, АР Крим, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 25.01.2011р. Авдієвським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі,
- 20.04.2015р. Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 13.09.2016р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк з 29.04.2016 по 13.09.2016,
- 14.11.2019р. звільнений по відбуттю строку покарання з Казанківської виправної колонії №93,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -
15.12.2019р. близько 16:30 год. ОСОБА_4 в районі перетину вул. 6-та Слобідська та вул. Колодязна у м. Миколаєві, помітив кіоск під назвою "Фрукти та овочі", в якому на той час знаходилася одна потерпіла ОСОБА_5 , що здійснювала у вказаному кіоску реалізацію фруктів та овочів. В цей час у нього виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння грошовими коштами потерпілої. Реалізуючи вказаний умисел ОСОБА_4 одягнув біля вказаного кіоску попередньо підготовлену медичну маску блакитного кольору, та засунувши руку у праву кишеню, де до цього зберігав раніше підготовлений розкладний ніж з лезом приблизно до 12 см., після чого відчинив двері, що ведуть до приміщення кіоску та опинився у його приміщенні. Побачивши біля однієї з вітрин потерпілу ОСОБА_5 , при ній розклав раніше підготовлений предмет зовні схожий на ніж, направив на неї та почав вимагати щоб та негайно віддала йому свої грошові кошти. В результаті таких дій, потерпіла ОСОБА_5 , сприймаючи спрямований на неї ніж як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, підкорившись вимогам ОСОБА_4 , передала йому у руки грошові кошти в сумі 1500 гривень. Після чого, ОСОБА_4 , заволодівши грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 1500 гривень, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальний збиток на зазначену суму.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, винним себе визнав повністю та пояснив, що 15.12.2019р. близько 16:30 год. йшов по вул. 6-та Слобідська в напрямку перехрестя з вул. Колодязною. По ходу руху помітив кіоск та через прозору частину дверей, що ведуть до приміщення, помітив що всередині окрім жінки-продавця нікого немає. В цей час у нього виник умисел на заволодіння касою кіоску. Для цього він вдягнув на обличчя медичну маску, засунув руку у праву кишеню, де перебував розкладний ніж та зайшов до приміщення кіоску. Жінка перебувала біля вітрини з овочами та одразу звернула на нього увагу. Підійшовши до неї, дістав ніж, розклав його, натиснувши на кнопку та сказав, щоб та віддала гроші з каси. Жінка взяла з коробки усі наявні там грошові кошти та передала в руки ОСОБА_4 . Отримавши вказані гроші, ОСОБА_4 не перераховував їх, лише помітив що у стопці були купюри номіналом по 100, 50, 20 гривень та багато купюр з мілким номіналом. При цьому не заперечував, що там цілком могла бути загальна сума у 1500 гривень. Перед тим як піти ОСОБА_4 спитав чи є у жінки гроші на проїзд та не рахуючи витяг стопку з купюрами мілкого номіналу по 1 та 2 гривні й передав їй. Не знає яка саме це була сума, однак ймовірно десь 50 гривень. Після чого вийшов з приміщення кіоску, викинув медичну маску та попрямував у напрямку квіткового ринку по пр. Центральному. Вже рухаючись біля квіткового ринку побачив як по пр. Центральному рухався патрульний автомобіль, який почав зупинятися. За такого, побоюючись що працівники поліції будуть його обшукувати, викинув розкладний ніж під бордюр. Грошові кошти, отримані внаслідок вчиненого злочину, ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим того ж дня витратили на алкогольні напої у місцевому барі.
Таким чином ОСОБА_4 просив вибачення у потерпілої, просив суд його суворо не карати. Додав, що вчинив злочин у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки після звільнення з місць позбавлення волі жодних реабілітаційних заходів із ним не проводилось та із судимістю він не мав змоги працевлаштуватись.
Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що є фізичною особою-підприємцем, орендує кіоск для продажу овочів та фруктів в м. Миколаєві по вул. 6 Слобідська на розі з вул. Колодязною. 15.12.2019р. близько 16:00 год. оскільки це був вихідний день - неділя, та майже не було покупців, ОСОБА_5 вирішила збиратись додому. При цьому, перебуваючи біля вітрини з овочами, присіла навпочіпки та почала перебирати моркву. Близько 16:20 год. до приміщення кіоску зайшов раніше невідомий чоловік. Глянувши на нього, ОСОБА_5 подумала, що він хворий, оскільки на його обличчі була вдягнута медична маска. ОСОБА_5 почала витирати руки, вважаючи що чоловік буде щось купувати. Однак не встигши встати, побачила як чоловік дістав з правої кишені предмет зовні схожий на ніж, натиснув на кнопку, розкривши лезо. Таким чином, коли ОСОБА_5 сиділа біля мішку з морквою, чоловік утримував ніж правою рукою на рівні її плеча. Після чого чоловік почав говорити спокійним тоном аби ОСОБА_5 віддала йому гроші з каси. Усвідомлюючи загрозу для свого життя, ОСОБА_5 мовчки підвелась, зробила крок назад, взяла з коробки усі грошові кошти та передала в руки чоловіку. Яка точно там була сума не знає. Разом із тим станом на 11:00 годину цього дня після перерахунку загальна сума коштів складала 800 гривень, пізніше після перерахунку сума складала 1100 гривень, після чого гроші вже не перераховувала. Однак вважає цілком можливим, що на момент передання грошових коштів з коробки чоловіку їх загальна сума складала орієнтовно 1500-1700 гривень з купюрами номіналом по 100, 50, 20, 10, 5 гривень та багато купюр номіналом 1-2 гривень. Тримаючи гроші двома руками, невідомий чоловік підняв їх до лампи, розглядаючи. В цей час ОСОБА_5 попрохала його залишити деякі грошові кошти їй на проїзд, при цьому продемонструвала йому порожню коробку для грошей. Чоловік відрахував певну кількість купюр номіналом 1 гривня та поклав їх до коробки, яка перебувала на столі. Після цього, чоловік направився до виходу та декілька разів більш впевненим голосом повторив ОСОБА_5 фразу, щоб остання нікого не кликала на допомогу, інакше він повернеться та заріже її. Надалі він вийшов з приміщення кіоску та пішов десь у напрямку вул. Колодязної. Коли чоловік пішов ОСОБА_5 закрила двері на крючок та натиснула на кнопку охорони. раніше викликати охорону не могла, оскільки перебувала у шоковому стані.
Жодних матеріальних претензій до ОСОБА_4 ОСОБА_5 не мала, цивільний позов не заявляла, клопотала про призначення останньому максимального покарання в межах санкції статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину за викладених вище обставин. При цьому дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій).
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив умисний корисливий насильницький тяжкий злочин проти власності, його особу, а саме те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, офіційно не працює, неодружений, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.
Під час судового розгляду прокурор вказала, що обставини, які обтяжують покарання не встановлені, а обставиною, яка пом'якшує покарання є щире каяття, оскільки обвинувачений повністю визнав провину у вчиненому злочині. На підставі викладеного та з урахуванням характеризуючих матеріалів клопотала про визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України із призначенням покарання у вигляді 4 років та 9 місяців позбавлення волі.
Щодо обставини, яка пом'якшує покарання, прокурором вказано щире каяття обвинуваченого, що полягає у визнанні провини у вчиненому злочині. Разом із тим розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Однак всупереч цьому ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що до вчинення злочину його спонукало скрутне матеріальне становище, яке сталося у зв'язку із тим, що після звільнення з місць позбавлення волі із ним жодних реабілітаційних заходів не проводилось та із судимістю знайти офіційне місце роботи неможливо. Тобто фактично останній підґрунтям для своєї злочинної поведінки вважав сукупність зовнішніх факторів, що не може свідчити про усвідомлення протиправності своєї поведінки, а по суті є лише намагання створити видимість такого каяття. На підставі викладеного суд не визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченого.
При встановленні обставин, що обтяжують покарання суд виходить з наступного. Так ст. 34 КК України визначено, що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (загальний рецидив). Тобто такий рецидив охоплює різнорідні злочини і не впливає на кваліфікацію злочину, а береться до уваги судом як обставина, що обтяжує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України. З огляду на те, що ОСОБА_4 є особою, котра має незняті й непогашені в установленому законом порядку судимості за умисні злочини, які не утворюють ознаки "повторність злочинів" зі злочином, у якому він наразі обвинувачується, отже суд визнає рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання.
Крім того, при призначенні покарання враховано думку потерпілої ОСОБА_5 , котра прохала суд призначити обвинуваченому максимальне покарання в межах санкції статті.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину. Підстави для застосування ст. 69 та 75 КК України - відсутні.
Речові докази у справі відсутні, відповідно до обвинувального акту, прокурором документи на підтвердження наявності речових доказів не надано. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових дактилоскопічних експертиз на загальну суму 3454 (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 22 коп. Прокурор просила стягнути вказані витрати з обвинуваченого, ОСОБА_4 не заперечував щодо наявності витрат на таку суму, в зв'язку з чим такі витрати підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з 17 березня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати за проведення судових дактилоскопічних експертиз на загальну суму 3454 (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 22 коп.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1