Справа № 485/208/20
Провадження № 2/485/230/20
28 квітня 2020 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 лютого 1998 року у Снігурівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстрували шлюб з відповідачкою. Від шлюбу дітей не мають. Шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинили з березня 2015 року з причини протилежних поглядів на шлюб та сім"ю, втрати почуття любові та поваги один до одного. Відповідачка відмовляється розірвати шлюб через органи ДРАЦС. Вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому просить суд шлюб розірвати та стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Позивач подав суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач також надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу визнала, після розірвання шлюбу просила відновити їй дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 ". Просила не стягувати з неї судові витрати, оскільки вона є пенсіонером за віком, отримує малу пенсію та перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
07 лютого 1998 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб (актовий запис № 13); свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане повторно 12 лютого 2020 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_5 " (а.с.4).
Від даного шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Шлюбні відносини між подружжям припинені з березня 2015 року за непорозумінь у сім'ї, втрати почуття любові і поваги один до одного.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ураховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідачка не заперечувала проти розірвання шлюбу, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.113 СК України відповідачка має право надалі іменуватися дошлюбним прізвищем " ОСОБА_3 ".
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідач позов визнала до початку розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 136 ЦПК суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
Відповідач не надала доказів на підтвердження свого майнового стану, а тому визначених Законом підстав для звільнення її від сплати судового збору немає.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 420,40грн., з державного бюджету має бути повернуто позивачу судовий збір у сумі 420,40грн.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 07 лютого 1998 року Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 13 - розірвати.
Залишити ОСОБА_2 дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 ".
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з державного бюджету судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.), сплачений відповідно до квитанції № 28 від 13 лютого 2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.
Дата складення повного судового рішення - 28.04.2020 року.
Суддя