Справа № 481/192/20
Провадж.№ 3/481/158/2020
28 квітня 2020 року м. Новий Буг
Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Ціпивко І.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Новобузькоговідділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого,
про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
29 січня 2020 року о 02 годині 06 хвилин у м. Новий Буг по вул. Цибулько Миколаївської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР.
ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.03.2020 року вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Пояснив, що того дня дійсно керував транспортним засобом, проте наркотичних засобів не вживав.
Суддею за клопотанням ОСОБА_1 було зроблено запит до Новобузької ЦРЛ щодо заключного діагнозу останнього.
У судові засідання, призначені на 18.02.2020 року, 25.02.2020 року, 10.03.2020 року, 07.04.2020 року, 23.04.2020 року та 28.04.2020 року, ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляд справи в суді.
Згідно із ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , суддя враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, про що свідчить його підпис у протоколі. При цьому не був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою адвоката для представництва його інтересів у суді. А відтак наведене викликає обґрунтовані сумніви в добросовісності поведінки особи, що притягується до адміністративної відповідальності та свідчить про бажання останнього уникнути відповідальності, передбаченої законом.
Таким чином, зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законодавством, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи стислість строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, та здобуті під час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, положень п.4, 6, 7 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, п.8 розділу ІІІ «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 - огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що 29 січня 2020 року о 02 годині 06 хвилин у м. Новий Буг по вул. Цибулько Миколаївської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненому при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №346905 від 29.01.2020 року, відповідно до якого 29 січня 2020 року о 02 годині 06 хвилин у м. Новий Буг по вул. Цибулько Миколаївської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР
- висновком щодо результатів медичного огляду від 29 січня 2020 року, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 було здійснено 29.01.2010 року о 02.30 годині у приміщенні Новобузької ЦРЛ та встановлено, що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння;
- заключним діагнозом КНП «Новобузька ЦРЛ» медичного огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 , який встановлено діагноз- гостра інтоксикація внаслідок вживання конабіноїдів
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 про те, що 29.01.2010 року, яким він зобов'язується не передавати транспортний засіб марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , останньому, так як, згідно висновку лікаря він перебуває у стані наркотичного сп'яніння;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оглянутої в судовому засіданні, з якого вбачається, що ОСОБА_1 інспектором було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р. Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 р.; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 р.); дрібні правопорушення пов'язані з нанесенням шкоди (Рішення ЄСПЛ в справі «Лауко та Кадубеч проти Словаччини», від 2 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції може застосовуватися з точки зору "кримінального обвинувачення" до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенцї не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Тобто у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
За таких обставин суду при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
У рішеннях ЄСПЛ «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).
У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з п.27Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті» для притягнення до відповідальності заст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли останній почав рухатися.
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що 29.01.2020 року, керуючи автомобілем марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, оскільки таке спростовується сукупністю інших доказів у справі.
Жодних доказів на спростування, викладеного в медичному висновку та заключному діагнозі на стан сп'яніння ОСОБА_1 суду не надано та клопотань про витребування будь-яких доказів перед судом заявлено не було.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами беззаперечно встановлено, що 29 січня 2020 року о 02 годині 06 хвилин у м. Новий Буг по вул. Цибулько Миколаївської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР.
Так,ст. 251 КУпАП у якості доказів передбачені пояснення свідків, а не показання свідків, отже, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення не передбачено роз'яснення свідкам їх прав і обов'язків та відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.
Крім того слід зазначити, що пояснення та зауваження від ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП не додавалися. Так само як і відсутні в матеріалах справи дані про оскарження дій працівників поліції.
Суддя вважає, що під час складення протоколу інспектором повністю дотримано вимоги ст.256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Підстав для закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суддя не вбачає.
Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди й посягає на громадську безпеку, а також те, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, особу правопорушника та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Керуючись ст.ст. 33, 251, 252, 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 /шестисот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 /чотириста двадцять/ грн. 40 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимогст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Новобузький районний суд Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя І.І. Ціпивко