Справа № 940/98/20
2/357/1679/20
Категорія 38
22 квітня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Цуранова А. Ю. , при секретарі - Севериненко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
В січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з вищевказаним позовом про стягнення коштів.
На виконання ухвали судді Тетіївського районного суду Київської області від 05.02.2020 року, вказану цивільну справу передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
27.02.2020 року вищезазначену цивільну справу зареєстровано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Цуранову А.Ю.
28.02.2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позов обґрунтований тим, що на початку осені 2018 року до позивача звернулась ОСОБА_2 з проханням відпустити їй продукти на суму 17 516 грн., за умови повернення їй зазначеної вище суми до 16.12.2018 року, на підтвердження чого відповідачем складено відповідну розписку у присутності свідків.
Посилаючись на вказані обставини просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 18 359 гривень 80 коп.
В судові засідання 24.03.2020 року та 22.04.2020 року сторони не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 22.04.2020 року звернулась до суду із заявою, в якій просила здійснити розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження отримала, відзив на позов не подала, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, тому згідно ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розписки від 16.09.2018 року ОСОБА_2 взяла в ОСОБА_1 продукти на суму 17 516,25 грн., які зобов'язалась віддати до 16.12.2018 року.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (далі ЦК) України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини третьої статті 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 1053 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути змінений позиковим зобов'язанням.
Зміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Результат системного аналізу частини другої статті 604, статті 1053 ЦК України дає підстави для висновку, що під новацією необхідно розуміти одну з підстав припинення зобов'язання, яка є домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим між тими ж сторонами. Борг, який виник із договору купівлі-продажу, договору найму (оренди) чи з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Таким чином, зазначена розписка підтверджує існування між сторонами зобов'язань, які виникають із договору позики.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказів на підтвердження відсутності заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами позики у заявленому позивачем розмірі (17 516 грн.).
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 282-282, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 16.09.2018 року в розмірі 17 516 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.
Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки для подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк такого карантину.
СуддяА. Ю. Цуранов