Справа № 947/8805/20
Провадження № 2-н/947/739/20
27.04.2020 року
Суддя Київського районного суду міста Одеси Петренко В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом», юридична адреса: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510, код ЄДРПОУ 32901991, п/р НОМЕР_1 в ВАТ «МТБ» м. Іллічівськ, МФО 328168, про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 44 263 грн. 00 коп. (з урахуванням 3% річних у розмірі 2 929 грн. 00 коп. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 8 794 грн. 82 коп.), судового збору у розмірі 210 грн. 20 коп., та витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп., вважає, що дана заява про видачу судового наказу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
16 квітня 2020 року ТОВ «Управдом» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 44 263 грн. 00 коп. (з урахуванням 3% річних у розмірі 2 929 грн. 00 коп. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 8 794 грн. 82 коп.), посилаючись на те, що ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 є споживачем комунальних послуг, які надає заявник, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо щомісячної сплати вартості спожитих комунальних послуг не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.
У відповідності до ст. 68 ЖК України та пункту 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992р., боржник зобов'язаний щомісячно, не пізніше 10-числа наступного місяця вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за користування житлом, комунальні та інші послуги.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 ЦПК України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.п. 4-1 п.4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до судузаяви про видачу судового наказу судовий збір складає 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 210,20грн.
Таким чином, з боржника на користь стягувача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 210,20грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Управдом» у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
Зокрема, ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому
При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз'яснила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно акту №1 наданих послуг, підготовка, оформлення та подання заяви до суду заяви про видачу судового наказу складає 500 грн.
Разом з тим, на підтвердження обставин складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, заявником не було надано документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги у розмірі 500,00грн., які містяться в акті №1 наданих послуг, зокрема, квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги роз'яснення, які містяться в постанові Великої палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, враховуючи, що заявником не надано доказів, що підтверджують оплату наданих послуг (виконаних робіт), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500,00грн.
Керуючись ст.ст. 141, 160-164, 167, 168 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 615, 625 ЦК України, ст. 68, ч.1 ст.151 ЖК України, на підставі п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992р.,
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом», юридична адреса: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510, код ЄДРПОУ 32901991, п/р НОМЕР_1 в ВАТ «МТБ» м. Іллічівськ, МФО 328168, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 44 263 (сорок чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. (з урахуванням 3% річних у розмірі 2 929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 8 794 (вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 82 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом», юридична адреса: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510, код ЄДРПОУ 32901991, п/р НОМЕР_1 в ВАТ «МТБ» м. Іллічівськ, МФО 328168, судовий збір у розмірі 210 (двісті десять) грн. 20 коп.
Суд, у відповідності до п.7 ч.1 ст.168 ЦПК України повідомляє, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Не пізніше наступного дня з дня видачі судового наказу надіслати боржнику копію судового наказу разом з копією заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Інформацію щодо справи можливо отримати за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.
Роз'яснити, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав (ч. 1 ст. 170 ЦПК України).
У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо пред'явлення заяви про скасування судового наказу продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Петренко В. С.
Судовий наказ набрав законної сили «______» _______________________ 20___ року.
Строк пред'явлення судового наказу до виконання три роки.
Дата видачі судового наказу стягувачу «_____» _______________________ 20____ року.
Суддя Петренко В.С.