28 квітня 2020 року
Київ
справа №360/4281/19
адміністративне провадження №К/9901/10637/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі №360/4281/19 за позовом Лисичанського спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправним і скасування припису,
Лисичанське спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області), у якому просило визнати протиправним і скасувати припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін №101 від 16 серпня 2019 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано пункт 2 припису ГУ Держпродспроживслужби в Луганській області про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін №101 від 16 серпня 2019 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 квітня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі №360/4281/19.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їхнього оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; розгляд касаційної скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; справа становить значний суспільний інтерес з огляду на те, що допущені позивачем порушення призводять до обрахунку споживачів міст Лисичанська, Новодружеська, Привілля та прилеглих селищ за послуги з централізованого водопостачання та відведення, централізованого постачання холодної води та водовідведення, оскільки до тарифів включені витрати, які не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи потребують перевірки.
Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
З урахуванням доповнення пункту 3 до розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, зокрема під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 169 КАС України, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі №360/4281/19.
2. Витребувати із Луганського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №360/4281/19.
3. Особі, що подала касаційну скаргу, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а іншим учасникам справи - копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Установити строк десять днів із дня закінчення дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко