Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №803/1560/17
адміністративне провадження №К/9901/59406/18, №К/9901/59263/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 803/1560/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сороки Ю.Ю., суддів: Андрусенко О.О., Ковальчука В.Д.,
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, головуючого Костіва М.В., суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М.,
І. Суть спору
1. 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - відповідач-2; ГУ Держгеокадастру у Волинській області), в якому просила:
1.1 визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року № 815-то «Про звільнення ОСОБА_1 », наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03 листопада 2017 року №433-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то «Про звільнення ОСОБА_1 »;
1.2 поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області;
1.3 стягнути з ГУ Держгеокадастру у Волинській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що з 01 вересня 2016 року позивач працювала на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Однак наказом Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року № 815-то "Про звільнення ОСОБА_1 ", оголошеного наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03 листопада 2017 року №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача з 03 листопада 2017 року звільнено з посади заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області за угодою сторін.
2.1. Позивач вважає вищевказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вона не мала наміру звільнятися, та заява, яка стала підставою для її звільнення з посади, була написана нею без зазначення дати одночасно із заявою про прийняття на роботу при призначенні на посаду у вересні 2016 року, оскільки написання цієї заяви було умовою при прийнятті її на роботу.
2.2. Враховуючи те, що волевиявлення позивача на звільнення за угодою сторін на момент прийняття вищевказаних наказів не було, просить суд визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03 листопада 2017 року №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області, стягнути з ГУ Держгеокадастру у Волинській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
3. Представник відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у письмових запереченнях від 27 листопада 2017 року та в письмових поясненнях від 04 грудня 2017 року зазначає, що 23 жовтня 2017 року особисто написана заява про звільнення за угодою сторін ОСОБА_1 була подана до Держгеокадастру через скриньку для інформаційних запитів та звернень громадян.
3.1. Звертає увагу суду на те, що факт написання самої заяви про звільнення позивачем не заперечується, а тому відсутність в заяві дати звільнення не є безумовною підставою для висновку про недосягнення сторонами угоди на припинення трудового договору. Крім того, не зазначення позивачем у заяві дати звільнення свідчить про її згоду на визначення відповідачем як роботодавцем остаточної дати звільнення шляхом видання відповідного наказу. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
4. Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській області у поданих до суду письмових запереченнях від 28 листопада 2017 року позовних вимог не визнав, вважає, що оскаржувані дії та рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. У зв'язку з чим, просить відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01 вересня 2016 року №1119-то "Про призначення ОСОБА_1 " позивача призначено на посаду заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області, як таку, що пройшла конкурсний відбір на цю посаду.
6. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін.
7. Підставою звільнення у наказі від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 " вказана, зокрема, заява ОСОБА_1
8. Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03 листопада 2017 року №433-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 " оголошено наказ Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю:
9.1 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 листопада 2017 року №815-то «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03 листопада 2017 року № 433-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року № 815-то «Про звільнення ОСОБА_1 »;
9.2 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області з 03 листопада 2017 року;
9.3 стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21581 грн 07 коп.
10. Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Держгеокадастру від 03 листопада 2017 року №815-то «Про звільнення ОСОБА_1 » винесений за відсутності досягнення угоди сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу закону про працю України, без погодження дати звільнення, що свідчить про його протиправність та наявність підстав для скасування наказу. Беручи до уваги незаконність звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді з 03 листопада 2017 року.
11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року змінено пункт четвертий резолютивної частини постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в справі № 803/1560/17, виклавши його в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області з 04 листопада 2017 року». У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
12. Змінюючи пункт четвертий резолютивної частини постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 433-к від 03 листопада 2017 року звільнена з 03 листопада 2017 року, отже, 03 листопада 2017 року є останнім робочим днем ОСОБА_1 , а тому така підлягає поновленню з 04 листопада 2017 року.
13. Щодо доводів ГУ Держгеокадастру у Волинській області в суді апеляційної інстанції про наявність двох листків непрацездатності, відповідно до яких позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності з 06 листопада 2017 року по 23 листопада 2017 року та з 24 листопада 2017 року по 08 грудня 2017 року, зауважено, що ця обставина не була врахована при здійсненні середньоденного розрахунку заробітної плати, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції при розрахунку застосовано показники заробітної плати ОСОБА_1 за вересень і жовтень 2017 року: а отже доводи відповідача-2 є необґрунтованими.
ІV Касаційне оскарження
14. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 серпня 2018 року.
15. У касаційній скарзі представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так, заявник касаційної скарги наголошує на тому, що судами не повно з'ясовано всі обставини в справі, а саме: не досліджено, що заява позивача про звільнення із займаної посади була зареєстрована у встановленому порядку у системі електронного документообігу та відсутність дати звільнення у цій заяві не є підставою для висновку про недосягнення сторонами угоди на припинення трудового договору.
15.1. Додатково заявник касаційної скарги зауважує на тому факті, що, на його думку, суди дійшли помилкового висновку про відсутність у оскаржуваному наказі про звільнення позивача резолюції погодження керівництва Держгеокадастру на заяві про звільнення позивача, оскільки вказана резолюція була накладена в системі електронного документообігу.
15.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
16. 18 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Витребувано справу № 803/1560/17 із Волинського окружного адміністративного суду.
17. Також не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 серпня 2018 року.
18. У касаційній скарзі представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так заявник касаційної скарги в цілому зазначає доводи в касаційній скарзі, що є аналогічними доводам викладеним в касаційній скарзі відповідача-1, та наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності з 06 листопада 2017 року по 23 листопада 2017 року та з 24 листопада 2017 року по 08 грудня 2017 року, а отже, розрахунок середньоденного заробітку заробітної плати позивача з 04 листопада 2017 року по 04 грудня 2017 року повинен бути здійсненний у меншому розмірі, ніж зазначено судами попередніх інстанцій.
18.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
19. 05 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
20. 27 вересня 2018 року справа № 803/1560/17 надійшла до Верховного Суду.
21. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня2019 року № 562/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого судді - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
23. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
24. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
26. Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
27. За змістом статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
27.1. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
27.2. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
28. Частиною першою статті 30 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі. У цьому випадку до спірних правовідносин підлягають застосування норми Кодексу законів про працю України, якими передбачено загальні підстави припинення державної служби.
29. Загальні підстави припинення трудового договору визначені приписами статті 36 Кодексу законів України про працю України, пунктом 1 частини першої якої вказано, що підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
30. Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
31. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).
32. Приписами частини першої статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
33. Середній заробіток працівника, згідно з частиною першою статті 27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).
34. Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
35. Згідно з пунктом 8 Порядку №100 у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
36. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
VІ Позиція Верховного Суду
37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
38. Суд касаційної інстанцій наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
39. Верховний Суд зауважує, що основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.
40. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі №813/5855/15 та від 06 лютого 2020 року №802/1343/17-а і Верховний Суд не вбачає правових підстав відступити від цього висновку.
41. Судом апеляційної інстанції із заяви про звільнення позивача з посади заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області за угодою сторін встановлено, що, вона не містить ні дати її написання, ні вказівки на дату звільнення позивача.
42. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, що, у свою чергу, позбавляє відповідача права на звільнення ОСОБА_1 з 03 листопада 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України та частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу».
43. Щодо доводів касаційної скарги відповідача-2 про ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки доводам стосовно здійснення судом першої інстанції середньоденного розрахунку заробітної плати без врахування періоду перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності з 06 листопада 2017 року по 23 листопада 2017 року та з 24 листопада 2017 року по 08 грудня 2017 року, Верховний суд зазначає таке.
44. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
45. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 04 листопада 2017 року по 04 грудня 2017 року складає 21 робочий день, а тому стягненню на користь позивача підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 21 581 грн 07 коп (21 день х 1 027 грн 67 коп).
46. Також суд першої інстанції при розрахунку належної позивачу середньомісячної заробітної плати застосував показники заробітної плати ОСОБА_1 за вересень і жовтень 2017 року (відповідно до приписів пункту 2 Порядку №100).
47. Таким чином судом апеляційної інстанції правильно не враховано надані відповідачем-2 листки тимчасової непрацездатності позивача за листопад - грудень 2017 року, оскільки при розрахунку належної позивачу середньомісячної заробітної плати судами попередніх інстанцій застосовано показники заробітної плати ОСОБА_1 за вересень і жовтень 2017 року.
48. Оцінюючи інші доводи касаційних скарг, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченнях проти позову, апеляційних скаргах та запереченнях на апеляційні скарги, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська