"26" липня 2007 р.
Справа № 6-30/464-06-14036А
17.30 м. Одеса
За позовом: Одеської міської ради
До відповідача: Державної архітектурно-будівельної інспекції України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- на стороні позивача: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради;
- на стороні відповідача: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»
про визнання протиправним та скасування дозволу
Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі:
Головуючий суддя Демешин О.А
Суддя Бакланова Н.В.
Суддя Желєзна С.П.
Секретар судового засідання Полякова Н.В.
Представники:
Від позивача: Дягілєв О.В. - довіреність №421\исх від 23.07.2007р.
Від відповідача: Некрасов І.В. - довіреність №3\07 від 16.04.2007р.
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- на стороні позивача: Романадзе Л.Д. -довіреність №493\исх від 16.06.2007р.
- на стороні відповідача: Алавацький Г.Г. - довіреність №020п\7-216 від 01.01.06.2007р.
Петков В.Г. - довіреність №020п\1-278 від 16.07.2007р.,
Суть спору: Одеською міською радою (далі-Позивач) надано адміністративний позов до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (далі-Відповідач) про визнання протиправним та скасування з дати видачі Дозволу на виконання будівельних робіт №4 із будівництва об'єкту «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», виданого 02.11.2006 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт».
Позивач позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у запереченнях.
02.11.2006року Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт»Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України було видано Дозвіл № 4 на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за №178-р.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати з дати видачі вказаний дозвіл, вважаючи, що його видано в порушення вимог чинного законодавства без узгодження з Одеською міською радою при тому, що рішенням Одеської міської ради від 06.03.2006р. було відхилено «Концепцію розвитку державного підприємства Одеський морський торговельний порт»на період 2006-2010р.р. та зазначено про необхідність доопрацювання вказаної Концепції з метою повного урахування інтересів територіальної громади міста Одеси. Однією з підстав відхилення Концепції була невідповідність її положенням Генерального плану м.Одеси та інтересам територіальної громади міста.
Як відзначає позивач, будівництво об'єкта «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»було складовою частиною названої Концепції. Зазначене на думку позивача свідчить про те, що узгодження на надання відповідачем порту Дозволу №4 від 02.11.2006р. Одеською міською радою не надавалось і не могло бути надане.
Крім того, з додаткових письмових пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні 08.06.2007р., вбачається, що Дозвіл № 4 слід визнати протиправним та скасувати ще й з тих підстав, що його видано в порушення природоохоронного законодавства, без позитивного висновку екологічної експертизи та на земельну ділянку, в межах якої здійснюються будівельні роботи з будівництва об'єкту «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»- порт не отримував державного акту на постійне землекористування.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що видачею спірного Дозволу не були порушені права та законні інтереси Одеської міської ради. Також, відповідач вважає, що неузгодження з органом місцевого самоврядування видачі Дозволу на виконання будівельних робіт, не може служити підставою для визнання цього Дозволу протиправним, оскільки, на думку відповідача, наявність або відсутність таких узгоджень не ставить в залежність Державну архітектурно-будівельну інспекцію України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства щодо її права на видачу або відмову у видачі дозволів на виконання будівельних робіт.
Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»проти позову, також, заперечує з підстав, викладених у письмових міркуваннях щодо адміністративного позову Одеської міської ради.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходи з наступного:
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Одеська міська рада посилається на порушення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, пунктів 5, 6 “Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 557 (далі - Порядок), при видачі Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» Дозволу № 4 від 02.11.2006р. без узгодження питання щодо видачі цього дозволу з Одеською міською радою.
Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що для отримання дозволу суб'єкт господарювання подає заяву до відповідного органу, уповноваженого його видавати. До заяви додаються документи, що підтверджують статус (копії статуту (положення), свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та інші документи за переліком, затвердженим Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, Мінприроди та Держводгоспом).
Суб'єкт господарювання, який претендує на отримання дозволу, обов'язково узгоджує питання видачі дозволу з органами місцевого самоврядування, територіальними органами Держкомзему, державними органами рибного господарства - у разі проведення робіт у рибогосподарських водних об'єктах, територіальними органами Держкомлісгоспу - у разі проведення робіт у лісах на землях водного фонду.
На момент видачі дозволу № 4 від 02.11.06р. затвердженого зазначеними органами переліку документів, які необхідно було надавати із заявою для одержання дозволу - не існувало.
Пунктом 6 Порядку, на який, також, посилається позивач, встановлено, що орган, уповноважений видати дозвіл, розглядає подані суб'єктом господарювання документи разом з висновками органів, що погоджували видачу дозволу, протягом 30 днів і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.
Таким чином, позивач вважає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України без наявного позитивного висновку Одеської міської ради -не мала права видавати Дозвіл № 4 від 02.11.2006р. на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»
Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки пунктом 8 Порядку встановлено, що у видачі дозволу може бути відмовлено у разі:
- подання документів у неповному обсязі або неправильно оформлених;
- наявності обґрунтованого негативного висновку органу, який погоджував видачу дозволу.
Таким чином, діючим законодавством видача дозволу на виконання будівельних
робіт на землях водного фонду не ставиться в залежність від наявності або відсутності узгодження питання щодо видачі такого дозволу з органами місцевого самоврядування, оскільки відмова у видачі дозволу в таких випадках є правом, а не обов'язком уповноваженого органу.
Частиною другою статті 4 Водного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду України належать землі, зайняті:
- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
- береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, земля, зайнята причалом №29-1 на базі якого надано дозвіл на будівництво перевантажувального комплексу, відноситься до земель водного фонду України.
Як зазначалось вище, частиною другою статті 5 “Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду» встановлено необхідність узгодження з органами місцевого самоврядування питань видачі дозволів на виконання будівельних робіт на землях водного фонду.
Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
Виходячи з повноважень, наданих статтею 12 Земельного кодексу України, сільським, селищним та міським радам у галузі земельних відносин -суд вважає, що необхідність узгодження з Одеською міською радою питань видачі дозволів на виконання будівельних робіт на землях водного фонду повинно здійснюватись тільки в разі віднесення цих земель до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеса.
Статтею 176 Земельного кодексу України встановлено, що межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.
Позивачем не надано належних доказів, підтверджуючих включення території, на який виконуються будівельні роботи із будівництва об'єкта “ПК на базі причалу № 29-1» у межі міста Одеса та копію державного акту України, який засвідчує межі міста Одеса.
Межі міста Одеса визначені рішеннями Одеської міської ради від 20.07.2001 р. № 2655-XXIII і Одеської обласної ради від 07.08.2001 р. № 347-XXIII та затверджені Постановою Верховної ради України від 07.02.02 р. № 3064-III “Про зміну меж міста Одеси Одеської області».
Згідно з “Описом меж міста Одеси по суміжності з Біляївським, Комінтернівським і Овідіопольським районами Одеської області», затвердженим зазначеними рішеннями, межа міста Одеса починається від Чорного моря, проходить по земній поверхні і доходить до Чорного моря. Проте встановлення меж міста Одеса по суміжності з Чорним морем у вказаних документах не визначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту.
Як випливає із документів (копій карт, схем розвитку), наданих суду третьою особою на стороні Відповідача -Одеським портом, особливість Одеського порту полягає в тому, що значна більшість його площ зайнята штучно створеними у різні часи гідротехнічними спорудами, що спираються на морське дно і знаходяться в акваторії, а не на суходільній території. До таких гідротехнічних споруд відноситься причал № 29/1 і перевантажувальний комплекс в цілому, які будуються в акваторії Чорного моря шляхом засвоєння водного простору, а не суходільної території.
Землі водного фонду, а саме морське дно Одеської затоки, на яких виконується будівництво “Перевантажувального комплексу на базі причалу № 29-1 ДП “ОМТП» згідно з “Описом меж міста Одеси по суміжності з Біляївським, Комінтернівським і Овідіопольським районами Одеської області» погодженими рішенням Одеської міської ради від 20.07.2001 р. № 2655-XXIII і рішенням Одеської обласної ради від 07.08.2001 р. № 347-XXIII та затвердженими Постановою Верховної ради України від 07.02.02 р. № 3064-III “Про зміну меж міста Одеси Одеської області», - не включені у межі міста Одеса.
Більш того, ці землі, згідно чинного законодавства взагалі не можуть бути включені до меж міста Одеси, виходячи з того, що пунктом «г»частини 3 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Водного кодексу України -внутрішні морські води та територіальне море належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що в даному випадку для видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України дозволу на виконання будівельних робіт №4 від 02.11.2006р. не існувало необхідності узгодження питань щодо видачі цього дозволу з Одеською міською радою, а твердження позивача про необхідність такого узгодження - не засновані на нормах чинного законодавства.
Не можуть бути прийняті до уваги і твердження позивача про те, що рішення Одеської міськради від 06.03.06 р. № 5285-IV, яким було відхилено Концепцію розвитку ДП «Одеський морський торговельний порт»на період 2006-2010років»- є обов'язковим для виконання усіма суб'єктами права.
Відповідно до ст.144 Конституції України та ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» акти (рішення) міських рад є обов'язковими при умові, що вони прийняті у межах наданих їм повноважень і лише для суб'єктів, які розташовані на території цих Рад. Як зазначалося вище, спірний дозвіл надано на виконання робіт на землях водного фонду об'єкту загальнодержавного значення і відповідно, міська рада не мала повноважень щодо розпорядження ними. Більш того, відповідач діяв на підставі рішення, прийнятого на нараді у першого заступника Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України за участю уповноважених представників Міністерства природи України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Одеської обласної державної адміністрації, яка відбулася 25.10.06 р. на виконання доручення КМ України № 40202/2/1-06 від 20.10.06р. При прийнятті рішення було прийнято до уваги комплексний позитивний експертний висновок Центральної служби Укрінвестекспертизи від 13.12.05р. № 190 та лист Мінприроди України про затвердження висновку № 322 Державної екологічної експертизи.
Щодо доводів позивача, відносно заходів до забезпечення позову, застосованих ухвалою Приморського суду м.Одеси від 05.07.06р., то слід зазначити, що вказана ухвала містить заборону ДП “Одеський морський торговельний порт» та його посадовим особам на час розгляду справи вчиняти будь які дії, спрямовані на проектування та будівництво гідротехнічних споруд в акваторії Одеського морського порту, а також уподовж усієї берегової смуги м. Одеса.
Однак, ця ухвала Приморського районного суду м.Одеси не містила заборони щодо видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки стосувалась тільки порту та його посадових осіб.
Тому, відповідачем не допущено порушень заходів забезпечення адміністративного позову Шпильового К.О. до ДП «Одеський морський торговельний порт»про визнання дій незаконними.
Згідно зі ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а згідно зі ст. 104 Кодексу до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено ії права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
В обгрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що однією з причин відхилення Одеською міською радою рішенням від 06.03.2006 р. № 5285-IV, “Концепції розвитку державного підприємства “Одеський морський торговельний порт» на період 2006-2010 років», складовою частиною якої є будівництво об'єкта “Перевантажувальний комплекс на базі причалу № 29-1 ДП “Одеський морський торговельний порт», була невідповідность ії положенням Генерального плану м. Одеса та найважливішим інтересам територіальної громади міста.
Однак, в обґрунтування цих тверджень позивачем не надано чинного Генерального плану м. Одеса, з якого б вбачалось, що видачею спірного дозволу були порушені права та інтереси територіальної громади м.Одеса в особі Одеської міської ради.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає порушень прав, свобод та інтересів
Одеської міської ради з боку Державної архітектурно-будівельної інспекції України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України
при видачі Дозволу № 4 від 02.11.2006р. на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 державного підприємства «Одеський морський торговельний порт».
Також, відсутні підстави для звернення Одеської міської ради з адміністративним позовом на виконання наданих позивачу владних повноважень, оскільки ці повноваження діють в межах територіальної громади м.Одеса і стосуються тільки прав на об'єкти та на землі комунальної власності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 162,163, 167 КАС України, суд , -
У задоволенні адміністративного позову Одеської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним та скасування з дати видачі Дозволу на виконання будівельних робіт № 4 із будівництва об'єкту «Перевантажувальний комплекс на базі причалу №29-1 державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», виданого 02.11.2006 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені статтею 186 КАС України
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її виготовлення у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення 20-ти денного строку подання апеляційної скарги з дати подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
У повному обсязі постанову виготовлено 31.07.2007р.
Суддя