справа № 489/3562/19
провадження №2/489/391/20
Заочне рішення
Іменем України
27 квітня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У липні 2019 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 127979,36 грн., а також понесені судові витрати на оплату судового збору.
Як на підставу позовних вимог позивачем вказано, що згідно договору № б/н від 29.07.2014, укладеного між сторонами, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, станом на 31.05.2019 утворилася заборгованість у сумі 131679,36 грн., яка складається з 1700,00 грн. заборгованості по кредиту, 124393,13 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 5586,23 грн. заборгованості за пенею та комісією. Користуючись своїм правом, з цієї заборгованості позивач просить стягнути лише 127979,36 грн., з яких 1700,00 грн. заборгованості по кредиту, 124393,13 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 1886,23 грн. заборгованості за пенею та комісією за період з 29.07.2014 по 30.06.2016.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання, призначене на 23.04.2020 10:20 годину, сторони повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач причини неявки суду не повідомила та відзиву не надала.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями статті 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається що, 29.07.2014 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначено, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви ПриватБанк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, на яких підпис відповідача, як сторони кредитного договору, відсутній.
Факт отримання відповідачем грошових коштів та їх рух позивач підтвердив випискою по рахунку клієнта за період з 01.01.1999 по 02.02.2020. Також довідкою позивач підтвердив, що за кредитором договором № б/н від 29.07.2014 відповідачу ОСОБА_1 було оформлено платіжну картку під № НОМЕР_1 .
Таким чином, виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
Згідно розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань станом на 31.05.2019 утворилася заборгованість в сумі 131679,36 грн., з якої користуючись своїм правом позивач просить стягнути тільки 127979,36 грн., яка складається із 1700,00 грн. заборгованості по кредиту, 124393,13 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 1886,23 грн. заборгованості за пенею та комісією за період з 29.07.2014 по 30.06.2016.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані ПриватБанком до суду Умови та правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.03.2015 (справа № 6-16цс15), від 17.07.2019 (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Таким чином, з огляду на наведені положення закону та правові висновки Верховного Суду витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та умов і правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, а тому суд їх розцінює як належний доказ.
Між тим, підписана відповідачем анкета-заява, виписка по особовому рахунку та довідка про видану відповідачу платіжну картку є належними і допустимими доказами на підтвердження доводів ПриватБанку про стягнення заборгованості по тілу кредиту, яка станом на 31.05.2019 складає 1700,00 грн.
Вимоги в частині стягнення інших платежів за кредитним договором задоволенню не підлягають через їх недоведеність.
Виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь Приватбанку підлягає стягненню судовий збір у розмірі 25,35 грн. ((1921 грн. х 1,32 %).
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265,280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 20.07.2014, яка станом на 31.05.2019 складається із заборгованість за кредитом в розмірі 1700,00 грн., а також судовий збір в сумі 25,35 грн.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Відомості про учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 27.04.2020.
Суддя І.В.Коваленко