10.04.2020
Справа №490/126/20
Провадження №2/489/1444/20
10 квітня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - Головне управління державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить суд стягнути з Головного управління державної казначейської служби в Миколаївській області з рахунку Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту управління патрульної поліції кошти в сумі 40000 грн. на його користь в якості компенсації за завдану шкоду. Мотивуючи свої вимоги тим, що 15 листопада 2018 року поліцейським інспектором 1 роти 1 взводу 3 батальйону Патрульної поліції Миколаївської області молодшим лейтенантом поліції Фроленком А.В. безпідставно було затримано та поставлено на спеціальний майданчик належну йому на праві власності автомобіль марки «MERSEDES-BENZ 211CDI», державний номер НОМЕР_1 з вантажем на велику суму, яким керував водій ОСОБА_2 . Під час затримання, на прохання водія, поліцейським не було складено протокол та акт опису вантажу автомобіля, а також не пояснено про причину такого затримання. 20 листопада 2018 року на його звернення до УПП Миколаївської області про повернення автомобіля, складення акту огляду та надання ксерокопії рапорта на затримання транспортного засобу, керівництвом було надано лист, яким підтверджено незаконність дій поліцейського ОСОБА_3 . Під час отримання автомобіля зі спеціального майданчика ним було сплачено на рахунок ДП МВС України «Інформ-ресурси» кошти у розмірі 864 грн. та виявлено відсутність товару на суму 29 900 грн, а саме комп'ютера та принтера, про що було зазначено в розписці від 20 листопада 2018 року та засвідчено на фотографії. Посилаючись на викладене та на те, що неправомірними діями поліцейського УПП в Миколаївській області завдано реальних збитків та моральну шкоду позивач на підставі статей 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України та статей 8, 55, 56 Конституції України просив задовольнити його позов в повному обсязі.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить позов залишити без розгляду. Посилаючись на те, що під час патрулювання 15 листопада 2018 року інспекторами взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було отримано на службовий планшет викоик ДТП без потерпілих, за участю, зокрема, автомобіля MERSEDES-BENZ 211CDI з державним номером НОМЕР_1 . Після прибуття на місце ДТП, інспектор перевіривши транспортні засоби, зателефонувавши в чергову частину, виявилося, що транспортний засіб MERSEDES-BENZ 211CDI з державним номером НОМЕР_1 знаходиться в активному арешті за рішенням Южного міського суду Одеської області від 16.05.2014 року. З невизначених причин інспекторами було прийнято рішення про тимчасове затримання транспортного засобу та переміщення його на спеціальний майданчик про що було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 15.11.2018 року. 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 було подано скаргу до Управління патрульної поліції в Миколаївській області щодо неправомірних дій поліцейського ОСОБА_3 під час здійснення тимчасового затримання та переміщення транспортного засобу на спеціальний майданчик. 21 грудня 2018 року затверджено висновок службового розслідування за вказаним фактом , відповідно до якого відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження. Відносно працівників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Щодо стягнення шкоди, зазначає, що в Центральному районному суді м. Миколаєва перебувала цивільна справа між тими з сторонами та з тих підстав. 13 грудня 2019 року Центральним районним судом м. Миколаєва винесено рішення по вказаній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області, треті особи - Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області та Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту управління патрульної поліції про відшкодування шкоди відмовлено. Позивач не доводить належними та допустимими доказами начебто понесені ним витрати внаслідок неправомірних дій посадової особи суб'єкта владних повноважень. Позивачем не зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Поверненням транспортного засобу займався водій ОСОБА_2 , а не власник ОСОБА_1 . Крім того, моральна шкода у розмірі 1000,00 грн. вже було компенсовано особі, яка дійсно зазнала таких моральних страждань.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції не залучалося в якості відповідача у справі № 490/10147/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь- якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Автомобіль фургон малотонажний-В вантажний марки "MERSEDES-BENZ 211CDI", дн НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
14 листопада 2018 року ОСОБА_1 було придбано комп'ютер та принтер на загальну суму 29 900 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1721 від 14.11.2018 року (а.с. 8).
Згідно товарно-транспортної накладної, на автомобілі"MERSEDES-BENZ 211CDI", дн НОМЕР_1 15.11.2018 року здійснювалося перевезення вантажу з м.Южний Одеської області в м. Херсон.
Згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного 15 листопада 2018 року поліцейським 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області молодшим лейтенантом поліції Фроленко А.В., належний позивачу автомобіль на якому водієм ОСОБА_2 здійснювалося перевезення вантажу було затримано по АДРЕСА_1 та доставлено на спеціальний майданчик за адресою: АДРЕСА_2 .
20 листопада 2018 року ОСОБА_1 , звернувся до Патрульної поліції Миколаївської області про повернення автомобіля марки "MERSEDES-BENZ 211CDI", державний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності та просив скласти акт огляду, додати фото ТЗ і перелік речей, які перебувають у ньому.
В цей же день, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області звернулося з листом на адресу Директора Південної міжрегіональної філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», в якому повідомило що Южненським міським судом Одеської області накладено арешт на транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ 211CDI», д/н НОМЕР_1 , в розшук із затриманням та доставлянням на спеціальний майданчик цей транспортний засіб не оголошувався у зв'язку з чим просили повернути авто власнику чи водію.
Згідно платіжної квитанції від 20.11.2018 року, ОСОБА_2 сплатив 864 грн. за зберігання транспортного засобу.
20 листопада 2018 року вказаний автомобіль було повернуто та водієм ОСОБА_2 за зберігання транспортного засобу було сплачено 864 грн.
Згідно листа від 17.12.2018 за вих. № В-1271/41/16/02-2018, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області на адресу ОСОБА_1 , проведено службове розслідування за фактом безпідставного затримання та доставляння на спеціальний майданчик вказаного автомобіля молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та викладені у скарзі факти знайшли своє підтвердження. До молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , застосовано дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 1, частиною третьою статті 19, статтею 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).
За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.
Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.
Верховний суд у своїй практиці, виходить з того, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно ч.3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ст.16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 48 ЦПК України передбачає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивач - це особа, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає їх такими.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
При зверненні з позовом до суду саме позивач визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.
Як на підставу задоволення своїх вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на незаконні дії поліцейських Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яке повинно відповідати за завдану шкоду та має бути відповідачем у даній справі .
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
За такого, суд першої інстанції позбавлений права самостійно замінювати неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача.
Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (стаття 1 зазначеного закону).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державного казначейства України.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Встановивши, що права позивача, на його думку, про що зазначено в позовній заяві, було порушено внаслідок неправомірних дій працівника УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, на що розповсюджуються положення ст. 1174 ЦК України, тоді як така шкода повинна відшкодовуватися за рахунок держави шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.
Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.
Позивачем не залучено в якості відповідача Державну казначейську службу України в Миколаївській області.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - Головне управління державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями - відмовити.
Строк подання апеляційної скарги під час дії карантину , встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19 продовжується на строк дії такого карантину (Розділ ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України).
Починаючи с офіційної дати закінчення карантину апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-б/1.
Третя особа: Головне управління державної казначейської служби в Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 141-в.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «10» квітня 2020 року.