Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4078/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово промислова компанія ВГІК", м. Харків
про та за зустрічним позовом до про стягнення 40912,81 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово промислова компанія ВГІК", м. Харків Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" м.Дніпро розірвання договору
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - не з'явився;
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово промислова компанія ВГІК" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 5387 від 05.06.2019 року у розмірі 40912,81 грн., з яких 30474,93 грн. основного боргу, 9580,18 грн. пені та 857,70 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та праву призначено до розгляду по суті на 30.03.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2020 року розгляд справи було відкладено на 27.04.2020 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.04.2020 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надав заяву (вх. № 1204) про розгляд справи за відсутності представника.
Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та задовольняє його.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судове засідання 27.04.2020 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в судове засідання 30.03.2020 року не з'явився, на адресу суду повернулась ухвала від 30.03.2020 року з відміткою пошти "адресат відсутній".
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем за первісним позовом та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
В той же час, відповідач за первісним позовом не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем за первісним позовом відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
05.06.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Дніпрополімермаш» (позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК» (відповідач за первісним позовом) було укладено договір купівлі-продажу № 5387, у відповідності до умов якого позивач за первісним позовом прийняв на себе обов'язок поставляти інструмент (товар), а відповідач за первісним позовом, в свою чергу, приймати та оплачувати товар.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, номенклатура, ціна та кількість товару та строк його оплати і поставки обговорені у відповідному Додатку № 1 до Договору, що його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна на товар формується виходячи з вартості товару в USD (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) в встановлюється в українських гривнях та вказується в Додатку № 1 до Договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів: S=Z*A гривень, де S - ціна товару на момент оплати (грн.); Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у відповідному Додатку № 1 до договору; A - міжбанківський курс продажу USD, встановлений у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www . udinform .com), сформований на 16:00 за Київським часом (Міжбанківський курс) на дату, що передує даті фактичної сплати відповідачем коштів з товар збільшений на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти.
Пунктом 5.1 договору визначено, що платежі за товар здійснюються відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом за банківськими реквізитами, вказаними в Додатку № 1. Платежі здійснюються у відповідності з графіком оплати товару, вказаним у відповідному Додатку № 1 до договору, з обов'язковим врахуванням вимог розділу 3 цього договору.
Додатком № 1 до вищезазначеного договору сторонами було узгоджено найменування товару, ціну, загальну суму, а також графік оплати товару.
Так, відповідно до вказаного графіку, перший платіж здійснюється відповідачем за первісним позовом у розмірі 50% та складає 50000,00 грн. впродовж 3 днів з моменту отримання рахунку - дата оплати 07.06.2019 року, другий платіж здійснюється у розмірі 50% та становить 49997,98 грн. продовж 3 днів з дати готовності товару до відвантаження - дата оплати 27.06.2019 року.
Вищезазначений договір та Додаток № 1 до вказаного договору підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем за первісним позовом було виставлено відповідачу за первісним позовом рахунок на оплату від 05.06.2019 року № 106366 на суму 99997,98 грн.
На підставі видаткової накладної поставлено від 08.07.2019 року № 91236, позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на суму 99997,98 грн.
В свою чергу відповідачем за первісним позовом було здійснено часткову оплату за товар, а саме перший платіж, у розмірі 60000,00 грн., на підтвердження чого позивачем за первісним позовом було надано довідку АТ «Банк Альянс».
Проте, як вказує позивач за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом не було здійснено другий платіж, у строки, визначені графіком до договору, у зв'язку з чим 22.10.2019 року позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом вимогу про сплату основної заборгованості та пені.
На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем за первісним позовом було надано опис вкладення у цінний лист та поштову накладну.
Відповідач за первісним позовом відповіді на претензію не надав, борг перед позивачем за первісним позовом не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом про стягнення 30474,93 грн. основного боргу, 9580,18 грн. пені та 857,70 грн. 3 % річних.
Відповідач за первісним позовом правом на подачу відзиву на позов не скористався, проте надав зустрічний позов, в якому просить суд розірвати договір купівлі-продажу № 5387 від 05.06.2019 року, посилаючись на поставку позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним) неякісного товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вже було зазначено вище, на підставі видаткової накладної № 91236 від 08.07.2019 року позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу товар на загальну суму 99997,98 грн.
Проте всупереч умовам договору, відповідачем за первісним позовом було сплачено лише частину поставленого товару у сумі 60000,00 грн. (2380,30 доларів США).
Враховуючи те, що п. 3.1 договору визначено, що ціна товар формується виходячи з вартості товару у USD та з урахуванням міжбанківського курсу валют, позивачем за первісним позовом було здійснено розрахунок заборгованості на підставі формули, наведеної у п. 3.1 договору та встановлено, що розмір заборгованості відповідача за первісним позовом становить 1269,26 доларів США, що еквівалентно 30474,93 грн.
Відповідач за первісним позовом відзиву на позов та доказів сплати заборгованості не надав.
В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем за первісним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача за первісним позовом факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором купівлі-продажу № 5387 від 05.06.2019 року у розмірі 30474,93 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом, нарахованих позивачем за первісним позовом 857,70 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем за первісним позовом виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 857,70 грн. заявлена позивачем за первісним позовом обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованої позивачем 9580,18 грн. пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.1 договору, у разі несвоєчасної або не в повному об'ємі оплати товару, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем за первісним позовом обґрунтовано нараховано відповідачу за первісним позовом пеню на суму заборгованості у розмірі 9580,18 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.
Щодо зустрічного позову ТОВ «НТФП Компанія ВГІК» про розірвання договору, суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що поставлений відповідачем за зустрічним позовом товар не відповідає вимогам щодо його якості та комплектності.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16.
В даному випадку, як вже було зазначено вище, підставою для розірвання договору, позивач за зустрічним позовом вказує на поставку відповідачем за зустрічним позовом товару, який не відповідає вимогам щодо його якості та комплектності.
В свою чергу, п. 4.2 договору визначено, що під час приймання товару позивач за зустрічним повозом зобов'язаний в присутності відповідача за зустрічним позовом перевірити якість, комплектність та відповідність товару умовам договору. Підписання позивачем за зустрічним позовом видаткової накладної на даний товар свідчить та підтверджує той факт, що товар передано позивачу за зустрічним позовом у належному стані та якості.
В даному випадку, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявна видаткова накладна на поставку товару, яка підписана обома сторонами, що в порядку п. 4.2 договору свідчить про прийняття позивачем за зустрічним позовом товару у належному стані та якості.
В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем за зустрічним позовом претензії відповідачу за зустрічним позовом щодо не відповідності товару вимогам щодо його якості та комплектності.
Отже в даному випадку твердження позивача за зустрічним позовом не підтверджені будь-якими доказами, що свідчили б про поставку відповідачем за зустрічним позовом неякісного товару чи повернення вказаного товару.
Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази істотного порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору, навпаки, як вже було встановлено ПрАТ «Дніпрополімермаш» було поставлено ТОВ «НТФПК ВГІК» товар, який не був оплачений останнім в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги недоведеність позивачем за зустрічним позовом порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору, зокрема поставку неякісного товару, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом - ТОВ "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" в розмірі 1921,00 грн. Судовий збір за зустрічним позовом, у зв'язку з відмовою у позові, судовий збір залишається за позивачем за зустрічним позовом - ТОВ "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК".
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, код ЄДРПОУ 34466831, р/р НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 322313) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147, код ЄДРПОУ 00218615, п/р НОМЕР_2 ) 30474,93 грн. основного боргу, 9580,18 грн. пені, 857,70 грн. 3% річних та 1921,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ст.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) - Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147, код ЄДРПОУ 00218615, п/р НОМЕР_2 );
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, код ЄДРПОУ 34466831, р/р НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 322313).
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "27" квітня 2020 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/4078/19