про відмову у відкритті апеляційного провадження
24 квітня 2020 року м.Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018180000000171 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року задоволено клопотання слідчого - заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018180000000171 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування. Водночас просив поновити строк на апеляційне оскарження цієї ухвали слідчого судді.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що її подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, з таких підстав.
Так, положенням ст.309 КПК України визначений перелік ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Вказаний перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, то ж Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Зокрема, у постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
При цьому, в офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Указана позиція узгоджується й з висновками Європейського Суду з прав людини (далі - Суд), викладеними, зокрема, в рішенні у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03., зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Також Суд нагадав у рішенні у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження.
Як вбачається з апеляційної скарги захисника, ним оскаржено ухвалу слідчого судді, якою продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження. Однак, згідно ст.309 КПК України, ухвали слідчих суддів даної категорії апеляційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України, суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Зважаючи на те, що захисником подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо поновлення строку на її апеляційне оскарження.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.309, 399 КПК України суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018180000000171 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.
Суддя Рівненського апеляційного суду ОСОБА_1