23 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 161/7829/17
Провадження № 22-ц/4815/482/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Панас О.В.
Рішення ухвалене в м. Рівне
Дата ухвалення повного тексту 06 лютого 2020 року
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що між ним та ФОП ОСОБА_1 20.10.2016 укладено Договір №1 про надання послуг. У зв'язку з тривалим порушенням відповідачем умов Договору та його невиконанням 28.03.2017 року на його адресу було надіслано вимогу (претензію) про виконання умов Договору та інформацією, що у випадку невиконання цієї вимоги зазначений вище договір буде розірваний Замовником в односторонньому порядку. На виконання зазначеної вимоги відповідачем було сплачено 13500 грн. пені, решту вимог виконано не було.
Через невиконання в повному обсязі вимоги від 28.03.2017 року, 11.05.2017 року на адресу відповідача було надіслано повторну вимогу, якою його було повідомлено, що у зв'язку з невиконанням ним взятих на себе за Договором зобов'язань замовник в односторонньому порядку розриває укладений Договір №1 від 20.10.2016 року та вимагає протягом 3 днів передати в розпорядження замовника всі напрацювання виконані в ході виконання його виконання розміщені на веб сайтах http://ІНФОРМАЦІЯ_1/ та http://fmdbiz.webcity.bz/, а також інших носіях у будь-якому вигляді); після передачі замовнику всіх напрацьованих на виконання умов Договору №1 від 20.10.2016 року матеріалів, знищити всі дані, що були виконані чи отримані від замовника на виконання умов Договору №1 від 20.10.2016 року про що письмово повідомити замовника в місячний строк, а також не використовувати отриману інформацію (зокрема і у вигляді ідей, тощо) в роботі; сплатити замовнику 34 848,00 грн. пені передбаченої умовами Договору, шляхом перерахування відповідної суми у 3 денний строк з моменту отримання претензії (вимоги) на картковий рахунок; сплатити в порядку п. 7.7. Договору штраф в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахування відповідної суми у 3 денний строк з моменту отримання претензії (вимоги). В зв'язку з невиконання даної вимоги позивач змушений звернутись за захистом своїх прав в судовому порядку. У вересні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
Зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір від 20 жовтня 2016 року, предметом якого було "обслуговування замовника в сфері інформаційних технологій. Виконавець зобов'язується розробити веб-сайт Замовника (доменне ім'я « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та забезпечити його функціонування, а замовник зобов'язується оплатити належним чином виконану роботу виконавця у відповідності та порядку передбаченому даним Договором та додатками до нього".
Відповідно до укладених домовленостей з відповідачем відповідно до вказаного вище договору та додатку до нього, ним, як Виконавцем, були повністю виконані свої зобов'язання за Договором від 20 жовтня 2016 року. Стверджує, що розроблення повного дизайну веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_1», HTML шаблонів усіх сторінок та забезпечення запуску і роботу в мережі Інтернет вказаного сайту відбулось у строк та в порядку, що визначений Договором між сторонами від 20.10.2016 року та «Замовленням», оформленим Додатком № 1 до вказаного Договору.
Під час виконання умов Договору та після передачі взятих на себе та виконаних вчасно зобов'язань, замовник постійно вимагав від нього вчинення додаткових робіт, які явно виходили за межі їхніх з ним домовленостей, не оформлюючи при цьому додаткових угод та не сплативши при цьому за виконану роботу.
Зазначає, що ОСОБА_2 не сплатив жодних коштів за фактично та в повному обсязі отриманих послуг за Договором від 20 жовтня 2016 року та Додатку № 1 до нього. Відповідно до п. 2.1. Договору між сторонами було погоджено вартість наданих послуг у розмірі 26400 грн, які просив стягнути з ОСОБА_2 у якості заборгованості за договором про надання послуг та судові витрати по цій справі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 5000,00 грн, понесені судові витрати в сумі 3840,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 680,00 грн. в прибуток держави.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що під час прийняття оскаржуваного рішення було проігноровано заперечення на експертизу, фактичні обставини сплати та переводи грошових коштів між сторонами, відомості щодо виконання належним чином та фактичне дослідження результату виконаної роботи у судовому засіданні в порядку забезпечення доказів шляхом огляду безпосередньо в мережі Інтернет сайту http://ІНФОРМАЦІЯ_1/.
Зазначає, що з доданих до справи документів, позивачем як виконавцем по Договору підряду був надісланий замовнику (відповідачу) для підписання акт прийняття виконаних робіт. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують наявність мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт та вчасне повідомлення позивача про виявлення недоліків робіт.
Зазначає про невідповідність висновків експертизи обставинам справи та відомостям, які були досліджені та мали б бути досліджені. Вважає, що вказаний висновок не висвітлює порушені питання є суперечливим та здійснений без необхідної вхідної інформації та прав доступу до Інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, що є об'єктом дослідження, у зв'язку з чим не може фактично бути обґрунтованим та достовірним.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом та стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 26400 грн. у якості заборгованості за договором про надання послуг від 20 жовтня 2016 року та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що рішення частково винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, а тому рішення суду не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, є частково незаконним та необґрунтованим.
Вказує, що з урахуванням умов договору, зважаючи на його розірвання в зв'язку з невиконанням Виконавцем взятих на себе зобов'язань останній зобов'язаний був протягом 10 днів повернути ОСОБА_2 сплачені ним на виконання договору 13200,00 грн, однак у строк передбачений договором ФОП ОСОБА_1 зазначених коштів не повернув, не повернув він цих коштів і на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду не було взято до уваги обов'язку ФОП ОСОБА_1 сплатити на користь ОСОБА_2 пені в сумі 22140,00 грн. Вказує, що в оскаржуваному рішенні відображено факт сплати ФОП ОСОБА_1 13500,00 грн. пені, однак невірно зазначено дату такої сплати. Так відповідно до рішення суду першої інстанції таку пеню було сплачено 15.05.2017, однак, таку пеню відповідачем було сплачено в квітні 2017 року, після отримання ним претензії від 28.03.2017. Разом з тим, договір №1 від 20.10.2016 було розірвано позивачем лише 03.05.2017. Таким чином, факт сплати відповідачем 13500,00 грн пені додатково свідчить про визнання ним факту порушення умов зазначеного договору.
Також вказує, що суд першої інстанції не врахував у розрахунку судових витрат, що підлягали до стягнення, коштів за проведення судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів в сумі 2014,60 грн.
Враховуючи викладене, просив рішення суду першої інстанції частково скасувати та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 винести нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 всі понесені ОСОБА_2 судові витрати.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористались.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням умов договору він був розірваний в односторонньому порядку відповідно до надісланої на адресу ОСОБА_1 претензії від 03.05.2017, виконавцем було повернуто замовнику сплачені кошти, відтак і у відповідності з положеннями договору вступає в дію п.7.7. Договору за яким слід стягнути з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 5000,00 грн. Решта вимог до задоволення не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що немає можливості перевірити достовірність доводів відповідача щодо належного виконання умов договору, оскільки відповідачем-позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів, а судом таких доказів не встановлено.
Такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2016 року між сторонами було укладено Договір № 1 про надання послуг (т.1 а.с. 5-6).
Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання здійснити роботи, перелік яких зазначено в п. 1.1 укладеного між сторонами договору та додатку № 1 до даного договору. Позивач зобов'язався прийняти ці роботи та провести оплату 26400 грн. за їх виконання. Строк виконання робіт сторонами обумовлено в п.3.2.2 до 31 грудня 2016 року.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
Відповідно до ч.1 ст.598, ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 виконано умови укладеного між сторонами договору № 1 від 20.10.2016 року, оскільки він сплатив обумовлену суму в порядку і строки передбачені договором. Однак відповідач-позивач, в порушення умов укладеного договору, не виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки не виконав свої обов'язки визначені п. 1.1 договору у строк визначений сторонами.
Встановлено, що 20.10.2016 ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_1 13200,00 грн на виконання умов договору (а.с.7).
Оскільки відповідачем-позивачем порушено договір № 1 від 20.10.2016 та не виконано взяті на себе зобов'язання, тому дана грошова сума в порядку передбаченому п. 3.4.1 договору підлягала поверненню позивачу.
Згідно з п. 3.4.1 договору у випадку невиконання вимог замовника, щодо усунення виявлених недоліків виконаних робіт в обумовлений сторонами строк, або відмови Виконавця усунути дані недоліки чи узгодити відповідні строки, замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а виконавець зобов'язується повернути всі кошти сплачені йому за даним Договором не пізніше 10 днів з моменту отримання вимоги від замовника.
28 березня 2017 року, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов Договору, на його адресу було надіслано вимогу (претензію) про виконання умов Договору та інформацією, що у випадку невиконання цієї вимоги зазначений вище договір буде розірваний Замовником в односторонньому порядку.
Виходячи з обставин справи та наведених норм права у ОСОБА_2 виникло право розірвати укладений між сторонами договір в односторонньому порядку, чим він і скористався в травні 2017 року та стягнути з ОСОБА_1 сплачені за договором 13200 грн., пеню в розмірі 22140 грн. та штраф в розмірі 5000 грн., які передбачені умовами договору та загалом сума складає 40340 грн..
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, який проведений відповідно до п.7.2 договору, а саме 1% від суми договору 264 грн. х на 135 днів = 35640 грн., 13500 грн. ОСОБА_1 було сплачено в квітні 2017 року, остаток 22140 грн.
Твердження ОСОБА_1 про невідповідність висновків проведеної в справі експертизи обставинам справи не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ч.1 ст.106 та ст.113 ЦПК України, він міг провести та подати до суду повторну чи додаткову комп'ютерну експертизу, чого ним зроблено не було.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.10.2017 за клопотанням ОСОБА_2 у даній справі призначалася судова комп'ютерно-технічна експертиза.
Згідно з висновку експерта №9192 від 02.02.2018 року сайт « http://ІНФОРМАЦІЯ_1/» на момент перевірки не є повністю працездатним але частково є функціональним. Згідно фактичних даних отриманих під час перевірочного використання сайту «http://ІНФОРМАЦІЯ_1/», неможливо використовувати весь функціонал, що заявлений Договором №1 від 20.10.2016. Фактичні дані отримані під час перевірочного використання сайту «http://ІНФОРМАЦІЯ_1/», вказують на присутність але неможливість використання контенту, що передбачений Договором №1 від 20.10.2016 року.
Тобто, цим висновком підтверджено неналежне виконання замовлення ОСОБА_1 .
Що стосується тверджень ОСОБА_1 про недотримання ОСОБА_2 умов договору та не підписання ним Акту виконаних робіт надісланим йому, то слід зазначити, що таке надіслання відбулось 15 вересня 2017 року, тобто після розірвання замовником договору та звернення його до суду 19 травня 2017 року з позовом до ОСОБА_1 ..
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, то сплачений останнім судовий збір, як при подачі зустрічного позову так і при подачі апеляційної скарги слід віднести на його рахунок.
Оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення судовий сбір сплачений при подачі позову та апеляційної скарги (704+1057,2 грн.), підлягає до стягнення з ОСОБА_1 .
Також підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат за проведення судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів в суму 2014,60 грн., що підтверджуються квитанцією про оплату 0.0.948692894.1 від 24.01.2018, долученою до матеріалів справи та за надання правничої допомоги в сумі 5760 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2020 року в частині первісного позову скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 заборгованість в сумі 40340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 1761,2 грн. та 2014,60 грн. витрат на проведення судової експертизи, за надання правничої допомоги 5760 грн., а всього 9535,8 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 23 квітня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків