23 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 564/3235/19
Провадження № 22-ц/4815/522/20
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 січня 2020 року (ухвалене у складі судді Олійника П.В.; повний текст рішення суду виготовлено 28 січня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у державного виконавця Галицького ВДВС м. Львова перебуває виконавчий лист № 2-2756/06 від 12.09.2006 року, що був виданий Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, починаючи з 26.06.2006 року.
На момент звернення до суду з цим позовом за відповідачем рахується заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 103 743,50 грн.
Відповідач не є особою похилого віку, працездатний, має задовільний стан здоров'я, а тому він спроможний сплачувати аліменти на дитину.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 28 408,50 грн.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 23 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 28408 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що загальна сума пені за прострочення ОСОБА_2 сплати аліментів становить 28408,50 грн, а підстав, у зв'язку з якими зазначена вище сума може бути зменшена, відповідачем не наведено.
24 лютого 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції та зменшити розмір суми стягненої неустойки.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю оскаржуваного рішення.
Вказує, що судом не враховано перебування на його утриманні матері ОСОБА_4 , яка є інвалідом ІІ групи та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стан його здоров'я значно погіршився та 29 серпня 2019 року медико-соціальна експертна комісія визнала його інвалідом ІІІ групи загального захворювання.
Він не ухиляється від сплати аліментів та почав їх регулярно сплачувати з початку 2019 року.
Заборгованість виникла через відмову позивачки ОСОБА_1 від їх отримання.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13 березня 2006 року (а.с. 4).
На примусовому виконанні у державного виконавця Галицького ВДВС м. Львова у Львівській області Лесько Н.М. перебуває виконавчий лист №2-2756/06 від 12.09.2006 року, що був виданий Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.06.2006 року.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 04.11.2019 року виконаного державним виконавцем Галицького ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лесько Н.М. у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, у розмірі, станом на 01.11.2019 року, 103743,5 грн (а.с. 7).
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Такий порядок обрахування пені за прострочення сплати аліментів наведено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
Здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, у якому загальний розмір неустойки за прострочення сплати аліментів складає 28408,50 грн., відповідає вищезазначеним вимогам закону, правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та не спростований відповідачем.
Відповідачем не наведено об'єктивних підстав, які перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти на дитину.
Наведені у апеляційній скарзі обставини не свідчать про відсутність вини в розумінні ст. 196 СК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 січня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач С.С. Шимків
Судді: С.В. Боймиструк
С.О. Гордійчук