ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
26.04.2007р.
№ 28/480-А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Букмекерська контора “Марафон», м. Київ
до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про визнання нечинної першої податкової вимоги
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіна Т.Ф.
За участі представників сторін:
від позивача: Максимюк І.Ю. -представник, дов. №244 від 21.11.06р.;
від відповідача: не з'явився
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.04.07 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи :
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Букмекерська контора “Марафон», звернувся до суду з позовом про визнання недійсною першої податкової вимоги державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1/1992 від 15.09.06 року. Також позивач просить зобов'язати державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зняти донараховану в автоматичному режимі на особовий рахунок позивача суму податкового зобов'язання, яка визначена як плата за придбання торгового патенту в розмірі 3244.86 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач з посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування» вказує, що зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому позивач посилається на той факт, що Закон України "Про державний бюджет на 2005 рік", яким внесено зміни до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" щодо підвищення вартості торгових патентів з 1200 до 1800 грн. за квартал, згідно ст. 110 набрав чинності 01.01.05 року. На день обов'язкової сплати позивачем вартості патенту за !-й квартал 2005 року Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" діяв у редакції від 27.11.03 року, тому на думку позивача, оскільки закон зворотної сили не має відповідач діяв з перевищенням повноважень.
Таким чином вимоги податкового органу з приводу доплати за торгові патенти вартість яких була збільшена Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» позивач вважає такими, що не відповідають нормам законодавства чинного на момент здійснення платежу, а тому є незаконними.
Також позивач посилається на порушення відповідачем порядку узгодження податкових зобов'язань та формування і направлення першої податкової вимоги
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, відкликав другу позовну вимогу та просить суд визнати нечинною першу податкову вимогу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №1/1992 від 15.09.06 року.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву, де зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» вартість торгового патенту за здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі на рік. Оплата вартості торгового патенту здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному.
Законом України “Про державний бюджет України на 2005 рік» було змінено розмір вартості торгових патентів за здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу. Таким чином, позивач зобов'язаний був сплатити вартість торгового патенту за здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, виходячи з вартості 1800 грн. за рік.
Крім того, відповідач вказує на те, що сума податкового боргу позивачем погашена самостійно платіжним дорученням №16977 від 11.12.06 року і відповідно оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, які з'явились в судове засідання, господарський суд м. Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Букмекерська контора “Марафон» зареєстроване Шевченківською РДА в м. Києві 06.02.97 року, № запису 10741200000002646, ід.код 24598278 та здійснює господарську діяльність у сфері грального бізнесу.
02.12.04 року позивач вніс плату за придбання торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за 1-й квартал 2005 року у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13942 від 02.12.04 року.
В зв'язку зі зміною вартості торгових патентів відповідачем донараховано в автоматичному режимі 3244,86 грн. та 15.09.06 року винесено першу податкову вимогу №1/1992 в якій зазначена сума визначена як заборгованість по сплаті за придбання торгового патенту.
Не погоджуючись з донарахованою сумою зобов'язання та направленням першої податкової вимоги позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами підлягають патентуванню.
Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі (ч.2 ст. 5 Закону).
Право суб'єкта підприємницької діяльності займатися відповідним видом підприємницької діяльності засвідчується торговим патентом -державним свідоцтвом (ч.1 ст. 2 Закону)
Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів (ч.3 ст.2).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції , що діяла до внесення змін Законом України "Про державний бюджет на 2005 рік"), вартість торгового патенту за придбання торгового патенту з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлено в розмірі 1200,00 грн.
Пункт 4 ст. 5 вказаного закону передбачає, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце. Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.
Відповідно до п.5 ст. 5 цього ж Закону, оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.
Як встановлено в ході судового розгляду позивач для здійснення своєї діяльності сплатив 6000,00 грн. за придбання торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за 1-й квартал 2005 року .
В подальшому Законом України “Про державний бюджет на 2005 рік», що набрав чинності 01.01.05 року встановлено, що у 2005 році, зокрема, збільшується вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною третьою статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри "2800", "128000", "96000", "4000", "1200", "4800" замінити відповідно цифрами “4200», “192000», “144000», “6000», “1800», “7200».
Таким чином Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік» фактично збільшив вартість торгових патентів в два рази.
Посилаючись на зазначені зміни в законодавстві відповідач донарахував позивачу 3244,86 грн. вартості патентів за 1-й квартал 2005 року відповідно до чого сформував та направив позивачу першу податкову вимогу.
Господарський суд не погоджується з висновками та мотивуваннями відповідача в силу наступного.
Рішенням Конституційного суду України від 09.02.99р. у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припинення з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Єдиним виключенням є випадки коли норми законів або інших нормативно -правових актів пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем вартість торгових патентів сплачена відповідно до вимог та за ставками встановленими Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» чинним на момент здійснення проплат і відповідно здійснення перерахунку вартості торгових патентів у І кварталі 2005 року з застосуванням збільшеної ставки суд вважає неправомірним, оскільки Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік» не має зворотної сили і дія зазначеної норми не може розповсюджуватися на спірні правовідносини.
При цьому слід також зазначити, що жодним законодавчим актом України, в т.ч. і самим Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік», не передбачений обов'язок платника здійснювати перерахунок і доплату щоквартального платежу, сплаченого до набрання ст.. 47 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» чинності.
Окрім того судом враховуються приписи чинного податкового законодавства.
Так, відповідно до п. 19 ч.1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності передбачена серед загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), що обумовлює суть плати за торговий патент як суми податкового зобов'язання. Останнє ж визначається для платника згідно законодавства, чинного на момент його існування.
Зазначеним Законом, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, встановлено, що:
- ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (ч. 3 ст.1);
- зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (ч.7 ст.1);
- зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (ч.2 ст. 7).
Стаття 3 Закону України “Про систему оподаткування» закріплює серед інших такий принцип побудови системи оподаткування як стабільність, що означає забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом року.
Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи всі викладені вище обставини, господарський суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача по донарахуванню позивачу зобов'язань щодо сплати вартості патентів за 1 квартал 2005 року.
Крім того, розглядаючи спір по суті господарський суд звертає увагу на наступні обставини.
Спеціальним законом з питань оподаткування який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п. “а» пп. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).
Як убачається з викладеної норми закону податкова вимога може бути надіслана платнику податків з визначенням в ній суми саме узгодженого податкового зобов'язання, тобто фактично податкового боргу такого платника податків.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження самостійного узгодження спірного податкового зобов'язання позивачем, чи будь-які докази з приводу узгодження зазначених сум в адміністративному або судовому порядку до винесення першої податкової вимоги. Навпаки позивач отримавши спірну вимогу не погодився з нарахованими в ній сумі та оскаржив її в судовому порядку.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, щодо порушення відповідачем порядку направлення та складання першої податкової вимоги, що призвело до безпідставного зазначення в ній суми неузгодженого податкового зобов'язання.
Також, розглядаючи спір по суті господарський суд не приймає твердження відповідача щодо того, що спірна вимога є відкликаною в зв'язку з добровільним погашенням позивачем визначеній в ній суми заборгованості в силу наступного.
Підстави та порядок відкликання податкових вимог передбачений п. 6.4 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пп. 6.4.1 зазначеної статті податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків; б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом; г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; д) податковий борг визнається безнадійним.
У випадках, визначених підпунктом "а" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.
Позивач, в ході судового розгляду, категорично заперечував факт добровільного погашення спірної суми, посилаючись при цьому на те, що відповідачем зазначена сума списана за рахунок сплати поточних платежів за інші періоди.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження добровільної сплати позивачем суми, визначеної саме податковою вимогою № 1/1992 від 15.09.06 року.
Посилання відповідача на платіжне доручення № 16977 не приймається судом, оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи його копії, сума 10 800 перерахована позивачем в якості плати за придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за І квартал 2007 року, а не як сплата заборгованості, що визначена першою податковою вимогою № 1/1992 від 15.09.06 року.
Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи відповідачем фактично самостійно списано сформовану позивачем переплату на погашення донарахованої першою податковою вимогою суми. При цьому судом враховується і той факт, що зазначене списання було здійснено відповідачем вже після порушення господарським судом м. Києва провадження по справі № 28/480-А, щодо оскарження позивачем зазначеної вимоги.
Таким чином не має жодних підстав вважати відкликаною першу податкову вимогу № 1/1992 від 15.09.06 року на підставі пп. "а" пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», тобто складає 3, 40 грн.
Враховуючи відмову позивача від другої позовної вимоги судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України в розмірі 3, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати нечинною першу податкову вимогу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1/1992 від 15.09.06 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Марафон" 3, грн. 40 коп. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О.С. Копитова