Сарненський районний суд
Рівненської області
_____________________________________________________________________________________ Справа № 572/248/20
Провадження № 1-кп/572/211/20
25 квітня 2020 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Сарни клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12020180200000016 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
В провадженні Сарненського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12020180200000016 про обвинувачення ОСОБА_5 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
24 квітня 2020 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого. Своє клопотання обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 03 січня 2020 року, приблизно о 14 год.20 хв., перебуваючи в кабінеті №402, що на четвертому поверсі приміщення Сарненської міської ради, що в м.Сарни вул.Широка,31 Рівненської області, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії ніхто не бачить та він не буде помічений іншими особами у скоєнні злочину, викрав зі столу жіночий гаманець червоного кольору вартістю 150 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 404 гривні та мобільний телефон марки Самсунг А-70 вартістю 8400 гривень з сім-карткою оператора мобільного зв'язку Водафон вартістю 50 гривень, котрі, виходячи з даного кабінету тримав у руках.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 попрямував до виходу з даного поверху, де поблизу сходинок його злочинні дії були помічені працівниками вказаної установи. ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його протиправні дії помічені сторонніми особами, залишив мобільний телефон на сходах, а сам з гаманцем вибіг з приміщення та зник з місця події, тим самим відкрито заволодів майном ОСОБА_6 та завдав останній майнової шкоди на загальну суму 554 гривні.
Прокурор посилається зокрема на те, що на даний час ризики передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою не зменшились і надалі продовжують існувати. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що обвинуваче-ний може переховуватися від суду, раніше був засуджений за вчинення корисливих злочинів, а також враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене за вчинення кримінального правопору-шення у якому він обвинувачується.
Наведене дає підстави вважати, що обвинувачений, в разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни раніше наданих показань. Наведені обставини у відповідності до п.п.1, 3 ст.177 КПК України є ризиками.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків.
Заслухавши сторони провадження, дослідивши матеріали клопотання суд приходить до наступного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, а також те, що він обвинувачується в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, доцільно вирішувати питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, інших даних.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova).
Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема "Харченко проти України", "Єлоев проти України", "Фельдман проти України") неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 , його майновий стан, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України визначити заставу у сумі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави необхідно покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом та вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі наведеного та керуючись ст. 183, 197КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 - задоволити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 - тримання під вартою до 23.06.2020 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України, визначити розмір застави у межах 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 20270 грн. (двадцять тисяч двісті сімдесят) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України у Рівненській області код ЗКПО 26259988, Назва банку: ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО: 820172, Рахунок: 37315038010559, Призначення платежу: "застава від ______________________________ (прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка внесла заставу) за ___________________________ (прізвище, ім'я, по-батькові особи, за яку внесли заставу) у кримінальній справі №___/____/__-к (_____________ суд Рівненської області);".
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом та вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити 60 діб з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Рівненській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Сарненський районний суд Рівненської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Сарненську місцеву прокуратуру.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1