Справа № 216/370/18
провадження №2/216/1048/20
17 квітня 2020 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді - Бутенко М.В.
за участю секретаря судового засідання - Котенко А.В.,
без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У січні 2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою в суд, в якій уточнюючи свої позовні вимоги в останнє - 15.02.2018 року вказав, що з 01 квітня 2001 року позивач ОСОБА_1 працювала в Криворізькому відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів.
В обґрунтування уточнених вимог зазначив, що 27.10.2017 року позивач отримала лист Управління виконавчої дирекції фонду № 09-16-2987, згідно якого була повідомлена про те, що з 01.01.2008 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників фонду, тим самим вона була попереджена про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці та про можливе майбутнє звільнення.
29.12.2017 року позивач звільнена з займаної посади в зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників Криворізького відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу № 590-К від 21.12.2017 року. Вважає її звільнення незаконним та безпідставним, оскільки звільнення з даної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу. Проте, разом з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва відповідачем не було запропоновано їй іншу роботу на підприємстві. Більш того, за два місяці до скорочення посади головного спеціаліста вона не була повідомлена про майбутнє скорочення саме тієї посади, яку вона обіймає. Тому, в даному випадку підтверджується факт того, що скорочення посади фактично і не відбулося, більш того з 01.01.2018 року штатний розпис було збільшено на дві такі посади. Наголошує на тому, що звільненим на п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути тільки той працівник посада якого фактично скорочена. Вважає, що відповідач порушив норми КЗпП та звільнив позивача незаконно, при цьому відсутні зміни в організації виробництва і праці, відсутня відмітка проте, що вона відмовилася від переведення на іншу посаду, роботу, або що керівник управління не мала можливості перевести її на іншу роботу на тому ж підприємстві за її згодою. Окрім того, не враховано її переважне право залишитися на роботі, оскільки працює в даній організації з часу її утворення, тобто з 01.04.2001 року на протязі 17 - ти років.
Уточнюючи свої позовні вимоги про стягнення середнього заробітку згідно розрахунку позивач надала довідку № 05-07/240 від 22.01.2018 року, згідно якої середньомісячна заробітна плата за два останні місяці роботи склала за листопад 2017 року - 10351,25 грн. та за грудень 2017 року - 11307,39 грн.) середньоденна заробітна плата позивача складає 515,68 грн., вимушений прогул з часу звільнення станом на 15.02.2018 року склав 35 днів. Сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені складає 18 048,80 грн.
Глибина фізичних та моральних страждань призвела до гніву та обурення, в результаті чого позивачка знаходиться під впливом психологічного та морального тиску, що призвело до вимушених змін у її житті, моральну шкоду вона оцінює в розмірі 100 000 грн.
У зв'язку з чим, представник позивача просить суд задовольнити уточнений позов в повному обсязі, визнавши звільнення позивача протиправним, поновивши останню на посаді головного спеціаліста Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 048,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Ухвалою від 16 лютого 2018 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Онопченко Ю.В. було відкрите провадження у справі (а.с. 23).
22 березня 2018 року стороною відповідача до суду подано Відзив на позовну заяву. Як вбачається з поданого відзиву, відповідач позов не визнає, вважає його надуманим та безпідставним, виходячи з наступного. З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №77- УПІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з яким шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності утворено Фонд соціального страхування України. Згідно штатного розпису Криворізького відділення, затвердженого начальником управління 20.09.2017, яке діяло до 31.12.2017, до структури відділення входив відділ обліку страхувальників та доходів, в якому працювала Позивач. Загальна кількість працівників Криворізького відділення складала 116 осіб.
Постановою правління Фонду від 12.09.2017 №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» (копія додана Позивачем до матеріалів справи) з 01.01.2018 затверджена гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць.
Внаслідок проведеної оптимізації структури та скорочення штату кількість працівників Криворізького відділення зменшилась на 41 особу. Загальна кількість працівників Криворізького відділення з 01.01.2018 складає лише 75 осіб. Фонду соціального страхування України в органах Фонду, в тому числі в Дніпропетровській області, дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема реорганізація установи та пов'язане з цим скорочення чисельності та штату працівників з 594 осіб (до 01.01.2018) до 430 осіб (з 01.01.2018), тобто на 164 особи.
10.07.2018 року представником відповідача було надано додаткові пояснення, згідно яких в складі Криворізького відділення вакантні посади серед інших відділів відділення були відсутні. З 01.01.2018р. в штатному складі Криворізького відділення було створено Відділ матеріального забезпечення зі штатною кількістю працівників 10 посад.
Зазначені вакантні посади були запропоновані двом працівникам: заступнику начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення ОСОБА_3 та головному спеціалісту відділу страхових виплат та матеріального забезпечення ОСОБА_4 , як спеціалістам, які мають високу кваліфікацію та продуктивність праці, а також тривалий безперервний стаж роботи в органах Фонду з тимчасової втрати працездатності.
Інші працівники були переведені на вакантні посади у новоствореному відділу матеріального забезпечення.. Переважне право на залишення на роботі з'ясовується у разі проведення звільнення працівників і не стосується випадків переводу працівників за їх згодою власником чи уповноваженим ним органом в межах підприємства, установи, організації.
05 грудня 2018 року згідно розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 2356, у зв'язку з припиненням повноважень судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченка Ю.В. з 07 листопада 2018 року, цивільну справу № 216/370/18, відповідно до п. 2.3.50 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», шляхом повторного перерозподілу, передана судді Бутенко М.В.
Ухвалою суду від 06.12.2018 року справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, у якій просить суд розглянути справу за його з позивачем відсутністю та без застосування технічного запису, задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмові заперечення, згідно яких вважають дії Фонду є правомірними, а наказ про звільнення позивача законним та обґрунтованим, дотримані вимоги КЗпПУ, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії трудової книжки позивача по справі - ОСОБА_1 , (а.с.6-7), остання з 01.04.2001 року працювала у Криворізькому відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, з 01.08.2017 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів.
Позивача ОСОБА_1 було попереджено про зміни в організації виробництва і праці працівників Фонду соціального страхування України, які вступають в дію з 01.01.2018 року та стосуються зміни істотних умов праці, зокрема зміни системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміни найменування посади, та про можливе майбутнє звільнення, що підтверджується повідомленням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 09-16-2987 від 27.10.2017 року (а.с.9).
Наказом № 590-К 498к від 21.12.2017 (а.с. 8), з 29 грудня 2017 року було звільнено ОСОБА_1 , з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, у зв'язку з скороченням штату та чисельності працівників Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України безпосередньому розгляду в районних судах підлягають трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, оплату за час вимушеного прогулу.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач працювала у відповідача з квітня 2001 по 29.12.2017, на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Фонду з 01.08.2017 по 29.12.2017, вказане визнається відповідачем та не підлягає доказуванню.
Відповідно до ч.1, 6, 7ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виходячи зі змісту норм п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до вимог ч.3,4ст.32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах праці, то трудовий договір припиняється за п.6 ч.1 ст.36 КЗпПУкраїни.
Відповідно до роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за п.6ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
У пункті 31постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці допускається, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці і працівник був повідомлений про ці зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що істотні умови трудового договору було змінено не у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
Отже, перелік істотних умов праці, передбачений ч.3 ст.32 КЗпП України, не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку, тому зі змісту зазначених норм вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №77- УПІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з яким Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-111 визнано таким, що втратив чинність, а Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" викладено в редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105 (далі - Закон № 1105).
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105, реорганізацією шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності утворено Фонд соціального страхування України (далі - Фонд).
Відповідно до статті 4 Закону №1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
До структури органів Фонду в Дніпропетровській області входять управління та сімнадцять відділень Управління, у тому числі - Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Криворізьке відділення).
Судом встановлено, що підставою прийняття відповідачем наказу № 590-к від 21.12.2017 (а.с.8), є скорочення чисельності штату працівників, відповідно до штатного розпису Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, затвердженого начальником управління 31.10.2017 р., що є обов"язковим для виконання відповідачем управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві та їх відділень» відповідно п.6 ст. 6 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до Наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 27.12.2017р. № 655-к з 01.01.2018р. в Криворізькому відділенні ліквідовано відділ обліку страхувальників та доходів. В той же час з 01.01.2018р. в складі Криворізького відділення було створено відділ матеріального забезпечення, куди переведено вісім працівників з відділу страхувальників та доходів та два працівники з колишнього відділу страхових виплат та матеріального забезпечення.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
З матеріалів письмових заперечень, вбачається, що після проведення оптимізації Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області були залишені більш кваліфіковані працівники, враховано те, що позивач відноситься до соціально захищених верств населення, оскільки отримує пенсію, тому її було звільнено.
Однак з зазначеного наказу № 590-к від 21.12.2017 не вбачається, що зміни в структурі відповідача призвели до змін умов праці, тому доводи представника позивача в частині відсутності у повідомленні наданого позивачу, які саме істотні умови праці для неї змінилися внаслідок змін в штатному розкладі підприємства, заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено доказів реальних змін, в організації виробництва та праці, при ліквідації відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення, на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення якого позивач перебувала до моменту звільнення, та його послідуючим утворенням, а відтак і змін істотних умов праці, які згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України за своїм змістом не тотожні звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі ч. 1 ст.40 КЗпП України, адже передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою але за новими умовами праці.
За даних обставин, застосування керівництвом Фонду положень частини 3 статті 32 КЗпП України є некоректним та протиправним та таким що суперечить встановленим обставинам справи.
При цьому, в ході впровадження змін в організації структури управління та штатному розкладі посада головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів, яку позивач обіймала, було ліквідовано, матеріали цивільної справи не містять доказів в підтвердження того, що позивачу було запропоновано перевести її на іншу роботу, яка за своїми функціональними обов'язками відповідає обов'язкам, які нею раніше виконувалися до моменту звільнення на тому ж підприємстві.
Суд не погоджується з доводами відповідача в тій частині, що головний спеціаліст відділу обліку страхувальників та доходів Криворізького відділення ОСОБА_1 немала беззаперечних переваг на залишення на роботі у порівнянні з іншими працівниками відділу, такі дії відповідача суд оцінює як свідчення його вибіркового підходу до позивача та відсутність законних підстав для її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України.
Зідно зі ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів, за п.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства за відсутності змін істотних умов праці, а тому є підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним звільнення у зв'язку з скороченням штату та чисельності працівників та поновлення її на роботі, на посаді головного спеціаліста Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 29.12.2017 дати офіційного звільнення
Вирішуючи позовні вимоги в частині обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат останні 2 календарні місяця роботи, що передують події, з якюї пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за попередні два місці.
Відповідно до п.3 п.3 Порядку, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягення аліментів тощо.
Згідно з п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчилюються із середньою заробітної плати за останні 2 місці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
З довідки № 05-07/240 від 22.01.2018 вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню, тобто листопад грудень 2017 року складає 21658 грн. 64 коп. (а.с.22).
Середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах заявленого періоду з 29.12.2017 по 17.04.2020, включно, день ухвалення судом рішення у справі, тобто 575 робочих днів, становить з розрахунку: 515,68 (середньоденна заробітна плата)* 575 (робочі дні вимушеного прогулу = 296,516 грн., який підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми платежів за один місяць.
Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки внаслідок звільнення позивач страждала у зв'язку з втратою роботи, що потягло зміну життєвого укладу, знаходилася у скрутному матеріальному становищі, отже зазнала моральних страждань.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та ступеню душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок звільнення, їх тривалості, тяжкості, вимушених змін у її життєвих обставинах та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням цих обставин та того, що з моменту звільнення пройшло більше двох років, суд вважає за необхідне відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 50 000 грн. за рахунок відповідача.
Оскільки вказане рішення ухвалюється на користь позивача, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1.ч.1 Закону України «Про судовий збір, то на підставі ч.2 ст.88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3667 грн. за дві позовні взаємопов'язані вимоги немайнового характеру (704,80 грн.) та одну - майнового характеру (1% ціни позову, але не менше 704,80 грн., з урахуванням пропорційності задоволених вимог = 2962 грн.), з урахування задоволення уточненого позову частково.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 23, 32, 43-1, 232-236, 237-1, 235 КЗпП України, суд -
Уточнений позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку зі скорочення штату та чисельності працівників, - протиправним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 296 516 грн. (двісті дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістнадцять гривень ) та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч) гривень.
В задоволені іншої частини уточнених вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, на користь держави судовий збір в розмірі 3667 ( три тисячі шістсот шістдесят сім) грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновленні на роботі незаконно звільненого та виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 68, будівля 2/5.
Повний текст рішення виготовлено 23.04.2020 року о 15-00 год.
Головуючий суддя: М.В. Бутенко